Розділ «3.8. Токсикологічна оцінка матеріалів»

Залежно від цілей оцінювання токсикологічним дослідженням підлягають СМ, вироби з них або окремі речовини та їх комплекси, що мігрують зі СМ у навколишнє середовище.

При токсикологічній оцінці тих СМ, що використовуються у будівництві, приділяють увагу їх здатності створювати у приміщенні специфічний запах, виділяти у повітря леткі речовини в небезпечних для здоров'я концентраціях, стимулювати розвиток мікрофлори на своїй поверхні, бути придатними для вологого прибирання, а також можливості розвитку інтоксикації людей леткими продуктами горіння цих СМ.

При токсикологічній оцінці СМ, які використовують для виготовлення одягу і взуття, орієнтуються на те, щоб вироби зі СМ не були джерелом запаху й виділення шкідливих речовин у кількостях, небезпечних для здоров'я, та не сприяли росту патогенної мікрофлори тощо.

Результатом токсикологічної оцінки СМ і виробів із них є висновок: токсичним є СМ та вироби з нього, або нетоксичним. Останній результат свідчить, що СМ і вироби з нього не чинять будь-якого шкідливого впливу на здоров'я людини у конкретних умовах застосування.

Метою токсикологічних досліджень речовин, що входять до складу СМ чи мігрують із них, є отримання їх повної токсикологічної характеристики, включаючи віддалені ефекти й можливість алергенної дії. Результатом досліджень є обґрунтування гігієнічних нормативів ДР і ДКМ, а також рекомендації щодо рецептур, технічних умов і галузевих стандартів на СМ і вироби з них.

ДР і ДКМ - це науково обґрунтована кількість міграції хімічної речовини зі СМ, яка виключає її шкідливий вплив на організм людини. На цей час розроблено 80 ДР міграції хімічних речовин зі СМ у повітря, 50 ДКМ у харчові продукти, 70 ДР міграції речовин у воду.

Токсикологічна регламентація використання СМ і виробів із них ґрунтується на таких принципах профілактичної токсикології:

• принцип випередження розробки профілактичних заходів порівняно з моментом упровадження СМ;

• принцип моделювання шкідливої дії в експерименті на тваринах для обґрунтування гігієнічних нормативів;

• принцип пороговості шкідливої дії, тобто пошуку мінімальної концентрації речовин, що не викликає в організмі змін, які виходять за межі фізіологічних реакцій;

• принцип єдності молекулярних, структурних і функціональних змін, коли висновок про шкідливу дію робиться на підставі даних про інтегральні зміни на рівні організму;

• принцип етапності, коли токсикологічні дослідження проводяться за спеціально розробленими методичними схемами, які дають змогу оптимізувати експериментування.

Критеріями шкідливої дії СМ є зміни, що відбуваються на молекулярному, клітинному, органовому, організмовому і соціальному рівнях. їх можна поділити на наступні основні категорії:

• загальнобіологічні (скорочення тривалості життя, погіршення здатності адаптуватися до умов середовища існування та ін.);

• ті, що характеризують руйнування психосоціального статусу (психічних функцій, емоційної сфери, здатності підтримувати міжособистісні стосунки, зниження здатності до творчої діяльності та ін.);

• фізіологічні (зміни у діяльності ЦНС, дихальної, травної та інших систем організму);

• біохімічні (зміни біохімічних констант тканин, структури і просторової організації нуклеїнових кислот тощо);

• морфологічні (деструктивні й дистрофічні зміни клітинних структур, зміни вмісту біополімерів у клітинах та ін.);

• метаболічні (швидкість виведення речовини з організму, зміни активності ферментів, накопичування речовини в критичних органах та ін.);

• зміни репродуктивної функції (зміни генетичного матеріалу, плідність і безплідність, вади розвитку нащадків тощо).