Розділ «2.2. ЗМІСТ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ЩО ФОРМУЮТЬ СИСТЕМУ ЗНАНЬ ДИСЦИПЛІНИ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

2.2.1. Елементи теорії, що становлять зміст предметної сфери дисципліни

У попередніх розділах встановлено основні поняття дисципліни "Безпека життєдіяльності": "людина", "життя", "безпека" ("небезпека"), "фактори" та ін. Між собою ці поняття за своїм змістом не мають видимого зв'язку. Однак такі зв'язки існують на смисловому рівні. Перехід на смисловий рівень — це перехід від змісту слова людського спілкування до уявлень певної системи професійної діяльності. В нашому випадку — це безпека життєдіяльності (існування) людини. Перехід до розгляду понять на смисловому рівні дає змогу збільшити глибину опису явищ, що необхідно в практиці встановлення безпеки.

Наприклад, основними смисловими уявленнями понять "людина" і "життя" є те, що:

— "людина" виступає в ролі головного об'єкта, а також в ролі об'єкта, який потребує захисту;

— "життя" виступає як показник стану людини, а також як показник впливу небезпек.

За основу смислового розглядання взято пари:

— "людина — життя";

Рис. 2.6. Загальна структура взаємодій людини з середовищем і забезпечення її безпеки

— "життя — небезпеки";

— "небезпеки — фактор";

— "фактор — людина".

Взаємодія кожної пари має визначений смисловий зв'язок. Перелічені пари створюють базове коло понять безпеки життєдіяльності. Встановлене співвідношення наведено на рис. 2.7, с. 38.

2.2.2. Елементи теорії, що становлять логічні категорії безпеки життєдіяльності

2.2.3. Елементи теорії, що становлять закони, принципи, аксіоми і правила

Сучасна безпека життєдіяльності як наука базується на сукупності законів, правил, принципів та аксіом. Цей посібник дає змогу уявити тільки основні фундаментальні узагальнення (у вигляді законів), які претендують на відтворення систематизуючих уявлень, що відображають найважливіші закономірності науки.

Рис. 2.8. Класифікація основних підрозділів логіки простору

2.2.3.1. Закони та їх зміст

2.2.3.2. Основні принципи та їх зміст

Принцип неповноти інформації (принципи невизначеності): інформація під час проведення акцій з перетворення природи завжди недостатня для апріорного судження про всі можливі результати (особливо у віддаленій перспективі) заходів, що здійснюються. Пов'язано це з винятковою складністю природних систем, їх особистою унікальністю і неминучістю природних ланцюгових реакцій, напрямки яких важко дослідити заздалегідь. Для зменшення ступеня невизначеності, особливо під час експертизи проектів, моделювання слід доповнювати безпосередніми дослідженнями природи, натурними експериментами і визначенням динаміки природних процесів. Принцип неповноти інформації служить важливим обмеженням у використанні методу аналогій в екологічному прогнозуванні, так як аналогія завжди неповна через особливості природних систем.