Розділ «5.7. НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛИМ»

Якщо людина потрапила в катастрофу, треба передусім звільнити потерпілого, винести його з небезпечної зони, вжити потрібних заходів щодо відновлення життєво важливих функцій організму і запобігти ускладненням, що становлять загрозу для життя людини. Крім того, слід подбати про раціональне транспортування потерпілого в медичний заклад, де йому буде надано кваліфіковану допомогу.

До прибуття медичних працівників потерпілого найкраще покласти на спину, підстеливши під нього одяг, чохли тощо, голову повернути набік. Якщо ушкоджена грудна клітка, переламані ребра і внаслідок того дихання утруднене, потерпілому слід надати напівсидячого положення, підклавши під спину й голову будь-які речі.

Переносити потерпілого до надання першої допомоги можна тільки в разі крайньої потреби. Бажано найневідкладніші заходи (зупинення кровотечі, штучне дихання, накладання транспортних шин і т. ін.) проводити на місці аварії. Роздягати потерпілого слід обережно, не змінюючи положення тіла, і лише тоді, коли одяг утруднює дихання або треба покласти на рану стерильну пов'язку чи зупинити кровотечу. Накладаючи шину на руку чи ногу, одягу не знімають, щоб уникнути зайвої травматизації й переохолодження потерпілого.

5.7.1. Порушення дихання і серцевої діяльності

5.7.2. Утоплення

Усім людям важливо знати прийоми надання першої допомоги утопаючим. Якщо в потерпілого, якого витягли з води, свідомість не затьмарена, зберігається дихання й серцебиття, то передусім треба зупинити кровотечу з рани, накласти стерильну пов'язку, а при переломі кінцівок — іммобілізуючу пов'язку. В потерпілого, який наковтався води, бажано викликати блювання (подразненням кореня язика і задньої стінки глотки). За можливості потерпілого потрібно звільнити від мокрого одягу, після того витерти його, переодягнути в сухе, закутати ковдрою.

Коли врятований з води не виявляє ознак життя, то слід пальцем, обмотаним носовою хусточкою або марлею, очистити порожнину рота й глотки від піску та бруду, розстебнути комір і пояс. Потім спробувати видалити воду з дихальних шляхів і шлунка. Для цього той, хто надає допомогу, кладе потерпілого грудьми на зігнуту в коліні ногу так, щоб голова його була спущена вниз, а потім кілька разів натискає на нижню частину спини (рис. 5.15).

Після того потерпілого кладуть на землю спиною і розпочинають штучне дихання способом "рот до рота" або "рот до носа", а також непрямий масаж серця, виконуючи їх до відновлення самостійного дихання й серцевої діяльності.

Якщо ці функції організму не вдається відновити, масаж і штучне дихання роблять аж до прибуття медичних працівників.

5.7.3. Поранення і кровотечі

5.7.4. Удари

Удари звичайно виникають внаслідок падіння на тверді поверхні або удару тупим предметом. Ударів найчастіше зазнають голова й кінцівки.

Ознаки удару — біль, припухлість, синець, порушення функції кінцівки. Інтенсивність і тривалість болю залежить від тяжкості й розмірів зони ушкодження та локалізації його. Чим більша сила травмуючого фактора, тим більша зона ушкодження, тим сильніший і триваліший біль. Особливо сильний біль спостерігається при ударах ділянок тіла із значною іннервацією (живіт, промежина, обличчя і т. ін.). Внаслідок сильного удару людина може знепритомніти. Часом настає навіть травматичний шок. У ділянці удару порушується цілісність кровоносних судин, тому стається крововилив у тканини і з'являються припухлість і синець, величина якого залежить від розміру зруйнованої кровоносної судини та від забитого місця. Синці звичайно інтенсивніші там, де є пухка підшкірно-жирова клітковина, наприклад, на обличчі, плечі.

Ушкодження великої кровоносної судини призводить до сильного крововиливу в підшкірну клітковину, м'язи та інші тканини. Забите місце напухає. При цьому іноді спостерігаються розлад кровообігу і порушення функції кінцівки. Внаслідок удару живота, грудної клітки або черепа може настати крововилив у відповідну порожнину.

На забите місце накладають косинкову пов'язку чи транспортну шину. При значних ударах, особливо нижніх кінцівок, потерпілий до прибуття швидкої медичної допомоги повинен лежати. Транспортують його лежачи, надавши кінцівці підвищеного положення. Щоб зменшити біль і крововилив, забите місце обкладають шматочками льоду, снігом або серветками (чи хусткою), змоченими в холодній воді. Застосовувати грілки або зігрівальні компреси, робити масаж у ділянці удару не слід, оскільки це може посилити біль і спричинити крововилив.

Внаслідок більш-менш тривалого стискування (двома автомашинами, деформованими частинами кабіни та ін.) ушкоджуються м'язи, кровоносні судини й нерви. Найчастіше таких травм зазнають ноги. Тривале стискування м'яких тканин спричиняє загальні порушення в організмі. Спочатку звільнена від стискування кінцівка бліда, із синюшними плямами, в місці стиснення можуть бути синці, садна. Незабаром вона набрякає, стає багряно-синюшною, втрачає здатність рухатися. Крім того, зникає пульс на артерії, порушується чутливість. Одночасно в людини розвивається стан, подібний до травматичного шоку, викликаний порушенням кровообігу і надходженням у кров продуктів розпаду ушкоджених тканин, що призводить до порушення функції нирок та отруєння організму.

Потерпілому накладають на кінцівку транспортну шину і джгут (вище від місця стискування). Ушкоджену кінцівку обкладають льодом, снігом або серветками, змоченими в холодній воді. Транспортують хворого в медичну установу в горизонтальному положенні, краще на ношах.

5.7.5. Переломи і вивихи

5.7.6. Травми голови