Розділ «1.3. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

У тлумачному словнику наводиться таке означення поняття "ризику": "усвідомлена можливість небезпеки". Точнішим, очевидно, слід вважати інше означення: "Усвідомлена ймовірність небезпеки"

Ризик - кількісна оцінка небезпеки, це відношення числа тих чи інших небажаних реалізованих наслідків (n), до максимально можливої їх кількості (N1) за конкретний період часу: R = n/N, тобто це частота реалізації небезпечностей . Він є супутником будь-якої діяльності людини

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри індивідуального, групового та загального ризику При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у конкретній соціальній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою В групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу може складати один клас суб'єктів господарської діяльності тощо . Щоб визначити індивідуальний ризик, наприклад, потрапити людині в аварію на транспорті необхідно число людей які травмувалися 46 000, поділити на число тих, що можуть травмуватися за рік (46 млн . ), тоді ризик (N - фактична частота небезпечності на транспорті) буде складати: 0,001 (46000 : 46 000 000) .

В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовують коефіцієнт частоти (Кч), який показує кількість травмованих чи загиблих на 1 000 працівників .

За ступенем припустимості для суспільства ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий (рис . 1 .14), надмірний . Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня . Прийнятним називають такий рівень ризику, який громадськість може спокійно прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі розвитку цивілізації . Гранично допустимий ризик - це найбільший ризик, який не може перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат . Надмірний ризик характеризується надзвичайно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків

Практично досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, сьогодні неможливо . Абсолютна безпека не може бути гарантована жодній людині незалежно від її способу життя та соціального статусу . Ми живемо тому, що щоденно уникаємо небезпек Вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей На даному етапі розвитку суспільства знехтуваного ризику також неможливо досягти з огляду на технічні та економічні передумови для цього . Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні допустимого ризику . Суть ідеї концепції "допустимогоризику" полягає у намаганні створити такий низький ступінь ризику, який сприймає суспільство в даний час . Допустимий ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення

Щоб оцінити розмір прийнятного (допустимого) ризику використовують витратний механізм, який дозволяє перерозподілити

витрати держави на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами . Завжди необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику, і його рівень вийде за межі допустимих значень .

Збільшуючи кількість коштів на технічні витрати, ризик аварій на технічних устаткуваннях зменшується, але зростає

соціально-економічний ризик (рис . 1 . 15) . Збільшенням витрат на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів можна занедбати соціальну сферу, наприклад, погіршити стан аварійно-рятувальних служб, медичну допомогу

Загальний ризик зводиться до мінімуму при збалансованому співвідношенні витрат у технічній та соціальній сферах . Максимально прийнятним рівнем

індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік . Малим вважається ризик загибелі людей, що дорівнює 10-8 на рік .

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини

Прогнозування наслідків небезпечних ситуацій та екстремальних ситуацій повинно включати:

o оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення небезпек;

o очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);

o характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовище, водоймище, господарських об'єктів);

o агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

o періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;

o визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних ситуацій