Під фактичною перевіркою розуміють огляд або підрахунок аудитором матеріальних активів (виробничих запасів, грошових коштів, цінних паперів, основних засобів тощо), тобто інвентаризацію.
Підтвердження — отримання письмової відповіді від клієнта або третіх осіб для підтвердження точності інформації (наприклад, з дебіторської заборгованості).
Документальна перевірка — перевірка документів та записів. У практиці аудиторів використовуються такі методи документальної перевірки:
• формальна перевірка документів (правильність заповнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, підчищень, справжність підписів посадових та матеріально відповідальних осіб);
• арифметична перевірка (правильність підрахунків у документах, облікових регістрах та звітних формах);
• перевірка документів за змістом (законність і доцільність господарської операції, правильність віднесення операції на рахунки та включення до статей звітів).
Спостереження — отримання загального уявлення про можливості клієнта на основі візуального спостереження.
Опитування — отримання письмової або усної інформації клієнта.
Аналітичні процедури — метод порівнянь, індексів, коефіцієнтів.
Сканування — безперервний перегляд інформації за елементами (наприклад, бухгалтерських первинних документів) з надією знайти будь-що нетипове.
Обстеження — особисте ознайомлення з проблемою.
Спеціальна перевірка — залучення спеціалістів з вузької спеціалізації.
Важливим елементом у плануванні та проведенні аудиту є оцінка аудиторського ризику. Він залежить від особливостей господарської діяльності підприємства, якості функціонування системи внутрішнього контролю підприємства.
Аудиторський ризик полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку в тому разі, коли в документах бухгалтерської звітності є значні перекручення, іншими словами, за неправильно підготовленою звітністю буде подано аудиторський висновок без зауважень. Докладно ризик аудиту описується в Міжнародному стандарті № 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль".
Найважливішою в цьому є оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю — ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможність попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямів аудиту.
Аудиторський ризик визначається за формулою [44]:
де АР — аудиторський ризик, ВР — внутрішньогосподарський ризик (також називають властивим або притаманним), РК — ризик контролю, РН — ризик невиявлення.
Ризик контролю виражає міру очікування аудитором імовірності пропуску помилок, що перевищують допустиму величину, системою внутрішньогосподарського контролю, тобто ризик наявності помилок в обліку після перевірки системою внутрішнього контролю. Звичайно це значення лежить у межах від 0,3 до 0,5.
Ризик невиявлення виражає міру готовності аудитора визнати ймовірність невиявлення в процесі проведення аудиту помилок, які перевищують допустиму величину. Відповідно до статистики, цей ризик становить близько 0,1 (близько 10 %).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудиторські докази та методи їх отримання“ на сторінці 2. Приємного читання.
