Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунуто, а фінансово-господарську діяльність налагоджено так, що вона забезпечує виконання поставлених перед підприємствами, установами та організаціями завдань. Потрібно також вжити заходів, щодо запобігання можливості повторення аналогічних порушень на інших підприємствах, в інших установах і організаціях.
У процесі реалізації матеріалів ревізій (перевірок), вжиття заходів за їх наслідками потрібно керуватись основними нормативними актами, дотримуватись установленого порядку. Насамперед треба усунути виявлені під час ревізії (перевірки) порушення законодавства з фінансових питань, забезпечити відшкодування завданих державі збитків.
У разі виявлення значних порушень фінансової дисципліни, недостачі коштів та матеріальних цінностей працівники державної контрольно-ревізійної служби, не очікуючи завершення ревізії, складають за такими фактами проміжний акт і вимагають письмових пояснень від посадових осіб. Матеріали ревізій за потреби передають (за описом) правоохоронним органам для проведення розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування збитків і одночасно вимагають від керівництва підприємства (установи, організації), що перевіряється, усунення виявлених порушень.
Під час ревізій і перевірок з'ясовують, як налагоджено роботу з відшкодування винними особами матеріальних збитків, незалежно від того, як їх виявлено. Показник відшкодування збитків коштом винних осіб є одним з показників ефективності та якості роботи контрольно-ревізійного апарату. Він має добиватись максимального відшкодування винними особами завданих державі збитків, відповідно до чинного законодавства України.
Оригінали потрібних документів ревізори вилучають у випадках, коли їх збереження на об'єкті, яке перевіряють, не гарантується, а також у разі виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії (перевірки). У справах підприємства
(організації, установи) залишають акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого й головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації.
Факти, які скорочено викладені у проміжних актах, зазначають у загальному акті ревізії. Якщо вжитими під час ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби подають керівництву перевіреного об'єкта, його вищій організації вимоги щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів для повного відшкодування збитків і притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за, заподіяну підприємству (установі, організації) шкоду, регламентуються статтями 130-138 Кодексу законів про працю України, а дисциплінарної - статтями 139-152 КЗпПУ. У листі до вищої організації, за потреби роблять пропозиції щодо розриву контрактів із керівниками підвідомчих їм підприємств і організацій.
У всіх випадках за результатами проведених ревізій (перевірок) у межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про застосування фінансових санкцій.
Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної контрольно-ревізійної служби України, застосовують у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких ревізій і перевірок.
Згідно із Законом "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 № 2939-П, контрольно-ревізійним підрозділам надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств і організацій, виявлені ревізіями або перевірками приховувані і занижені валютні та інші платежі; стягувати до бюджету кошти, одержані міністерствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби, що затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 30.07.98 № 130, фінансові санкції, передбачені підпунктами 3.3.1 і 3.3.2 цієї Інструкції, застосовують щодо податків, інших платежів, за якими встановлено обов'язкове подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків.
Рішення про застосування фінансових санкцій приймають у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта ревізії (перевірки).
Рішення про вилучення і стягнення коштів та застосування фінансових санкцій за результатами ревізій і перевірок (далі - рішення) приймають Головне контрольно-ревізійне управління України та контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) в районах, містах, районах у містах (далі -контрольно-ревізійні органи), яким надано статус юридичної особи, за встановленою формою в п'яти примірниках: перший - надається підприємству, установі, організації та іншим суб'єктам підприємництва, у яких вилучаються кошти; другий - органам державної податкової служби для контролю за надходженнями коштів до бюджетів та державних цільових фондів; третій - органу, якому безпосередньо підпорядковані підприємство, установа, організація та інший суб'єкт підприємницької діяльності, для відповідного реагування; четвертий -за необхідністю, органу статистики для контролю за внесенням відповідних змін до статистичної звітності. Останній примірник залишається у справах органу державної контрольно-ревізійної служби, яким прийнято рішення. Платежі за прийнятими рішеннями перераховуються підприємствами, установами й організаціями на відповідні розділи і параграфи класифікації доходів бюджету самостійно у десятиденний термін з дня прийняття рішення, а при несвоєчасній сплаті зазначені суми стягуються податковими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. Суми відрахувань на позабюджетні рахунки контрольно-ревізійних підрозділів стягуються органами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Вилученню підлягають визначені на підставі матеріалів ревізій і перевірок усі суми, незалежно від фінансового стану підприємства, установи, організації чи іншого суб'єкта підприємницької діяльності.
При поданні позовів до господарських судів із метою стягнення належних бюджету платежів, сум фінансових санкцій, відшкодування збитків потрібно керуватися такими вимогами.
Ст. 2 Господарського-процесуального кодексу України (ГПКУ) визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі й заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Крім того, цією статтею окремо передбачене право органів державної контрольно-ревізійної служби України звертатися до господарських судів із письмовими заявами про банкрутство.
Отже, у зв'язку зі специфікою роботи, в органів державної контрольно-ревізійної служби може виникнути потреба звернутися до господарського суду як з майновим позовом - з вимогою відшкодування сулі, так і немайновим - з вимогою визнати договір чи інший акт незаконним.
Відповідно до ст. 5 ГПКУ, спір може бути вирішений господарським судом за умови додержання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх досудового врегулювання. Не поширюються вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів на спори про визнання недійсними договорів та деякі інші господарські спори.
Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій або держави, зобов'язані поновити їх, не чекаючи претензій, порядок пред'явлення та розгляду яких регламентовано ст. 6 АПКУ.
Порядок, строки розгляду і повідомлення про розгляд претензій визначено ст. 7 та 8 ГПКУ Крім того, в досудовому претензійному порядку врегулювання господарських спорів законодавець ст. 10 ГПКУ передбачає досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання господарських договорів. Розділ VIII (статті 54-58) ГПКУ законодавчо регламентує порядок подання позову та об'єднання позовних вимог.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контрольно-ревізійна діяльність» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реалізація результатів ревізій“ на сторінці 1. Приємного читання.
