На рубежі ХХ-ХХІ ст. "відмивання брудних грошей" стало невід'ємною складовою будь-якої кримінальної діяльності, основною ланкою всієї економічної злочинності. Тому у розвинених країнах боротьбу з цим злом виділено в окремий напрям у загальній концепції заходів протидії міжнародній організованій злочинності.
Першим кроком у протидії цьому явищу стало визнання наприкінці 60-х рр. XX ст. Конгресом США того, що готівка слугує важливим джерелом забезпечення кримінальної діяльності для організованої злочинності, тому в 1970 р. там було прийнято закон "Про звітність з готівкових та валютних операцій", який започаткував посилення боротьби державної системи з відмиванням злочинних доходів.
Аналіз чинного антилегалізаційного законодавства деяких країн дає підстави для визначення загального аспекту боротьби з відмивання грошей - залучення до співпраці з правоохоронними структурами різних фінансових інститутів. Така співпраця передусім означає, що персонал фінансово-кредитних установ зобов'язується розпізнавати сумнівні угоди та повідомляти про них компетентні органи. А оскільки такі дії суперечать зобов'язанню зберігати банківську таємницю, то в багатьох країнах, які активно борються з відмиванням грошей, видаються нормативні акти, що врегульовують ці питання.
Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) посідає центральне місце у національній системі протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Подібні організації діють у понад 100 країнах світу і мають загальноприйняту назву - підрозділ фінансової розвідки (ПФР) - Financial Intelligence Units (FIU). Згідно з міжнародними стандартами, Держфінмоніторинг України не є фінансовим чи контролюючим органом, він функціонує у взаємодії з фінансовим сектором та правоохоронними органами. Мета Держфінмоніторингу України - виконання координуючої ролі у сфері реалізації державної політики щодо протидії відмиванню "брудних" коштів та фінансуванню тероризму. Враховуючи, що відмивання доходів - це не лише дія, за яку передбачена кримінальна відповідальність, а й системна загроза для економічної, фінансової та національної безпеки України. Тому розвиток національної системи протидії відмиванню злочинних доходів має бути покладено в основу Державної стратегії економічної безпеки держави.
Нині в Україні через значні розміри тіньової економіки та криміналізацію джерел доходів існує ринок з "відмивання брудних" грошей. При цьому розрізняють так зване "самовідмивання" та "професійне відмивання". "Самовідмивання" коштів -Це процес, в якому суб'єкт, що скоїв злочин, самостійно займається подальшою легалізацією добутих доходів. "Професійне відмивання" коштів - це процес легалізації коштів, поставлений на професійну основу, тобто різновид злочинного бізнесу, що полягає у відмиванні коштів "клієнтів", котрі отримали їх злочинним шляхом, за певну винагороду.
Як підтверджує міжнародний досвід боротьби з економічною злочинністю, для процесу "відмивання брудних грошей" характерні три етапи: розміщення, поєднання, розшарування.
Рис. 10.6. Етапи легалізації процесу "відмивання брудних грошей"
Легалізація спрямована на маскування джерела і природи походження та належності коштів і майна, одержаних внаслідок вчинення злочинів, та на переведення їх із "кримінального" обігу в легальний сектор економіки. Специфіка "відмивання" грошей в Україні полягає в тому, що має переважно економічне підґрунтя: кошти, які "відмиваються" - це доходи, отримані ухиленням від сплати податків. Причинами цього є надмірний податковий тиск на підприємництво, недосконале законодавство та один із основних чинників - корупція. "Відмивання" грошей здебільшого здійснюється через фіктивні компанії за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами з офшорними компаніями або через офшорні банки. Ці кошти часто реінвестуються в Україну за допомогою приватизації або як іноземні інвестиції.
Одним із засобів маскування злочинної діяльності є прикриття будь-яким легальним бізнесом чи справою, зокрема, робота в охоронних службах, фірмах з продажу нерухомості тощо; а метою - встановлення міжрегіональних і міжнародних зв'язків для розміщення грошей, отриманих злочинним шляхом.
Більшість злочинних угруповань прагнуть легалізувати свій протиправний бізнес, однак є низка інших способів, що дають змогу злочинцям успішно відмивати "брудні" кошти і вкладати їх у легальний бізнес.
Легалізація (відмивання) грошових коштів або іншого майна, здобутих злочинним шляхом, як кримінально-правове діяння полягає у здійсненні різних економічно злочинних дій (фінансових операцій, інших угод та дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК України) з одержаними внаслідок вчинення злочинів грошовими коштами та іншим майном осіб, які не брали участі в кримінально-протиправній діяльності, пов'язаній із здобуттям таких коштів. Брудні кошти відмивають такими способами:
• o легалізацією протиправного бізнесу;
• o придбанням нерухомості через підставних осіб за заниженою ціною, виконанням косметичного ремонту й реалізація нерухомості за реальною ціною;
• o вкладенням готівки фізичною особою в тіньовий оборот підприємства;
• o відмиванням коштів через ігорний бізнес, наданням несанкціонованих послуг
• o безперешкодним вивезенням валюти за кордон за допомогою пластикових карток, електронної пошти.
Завдання держави і правоохоронних органів полягає в тому, аби організувати надійні перешкоди відмиванню "брудних" коштів. Для цього потрібно:
• на законодавчому рівні ухвалити рішення про інформування відповідних служб правоохоронних органів про операції із сумами понад $1000;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контрольно-ревізійна діяльність» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність фінансового моніторингу“ на сторінці 1. Приємного читання.
