• 2. Своєчасність затвердження разом з кошторисом бюджетної установи плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду, помісячного плану використання бюджетних коштів і штатного розпису установи.
• 3. Обгрунтованість показників видатків у кошторисі бюджетної установи, виходячи з об'єктивної потреби в коштах, розрахованої на основі двох показників:
– сітки та обслуговуючого контингенту, які встановлені для бюджетної установи (кількість класів школи, чисельність учнів у них, ліжок у лікарнях, кількість науково-дослідних установ, чисельність працівників у них по категоріях тощо);
– норми витрат у розрахунку на одиницю чи за елементами витрат (витрати на 1 ліжко-день, на одну дитину у дошкільному закладі та ін.).
• 4. Першочергову забезпеченість бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на поточне утримання.
• 5. Обгрунтованість показників видатків загального фонду кошторису бюджетної установи відповідним розрахункам за кожним кодом економічної класифікації. Особливу увагу при цьому варто звернути на розрахунки фонду оплати праці та видатків на поточне утримання бюджетної установи. Зокрема мають місце факти, коли фонд оплати праці, всупереч законодавству, визначається не за рахунок ретельного проведення розрахунків, а шляхом завищення показників фонду оплати праці, завдяки чому створюється резерв для проведення стимулюючих виплат. При перевірці видатків на поточне утримання бюджетної установи доцільно акцентувати увагу на визначенні потреби в асигнуваннях на теплопостачання, водопостачання та водовідвід.
• 6. Обґрунтованість знесення змін до кошторису. Зміни до кошторису і плану асигнувань загального фонду вносяться у разі:
– потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;
– прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджетних асигнувань одного розпорядника іншому;
– прийняття рішень щодо розподілу нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;
– прийняття рішень щодо скорочення видатків або надання кредитів з бюджету з цілому на рік;
– прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням;
– внесення змін до Закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет).
На цьому етапі необхідно перевірити, чи складені бюджетною установою відповідні довідки про внесення змін до кошторисів, планів асигнувань, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що й кошториси.
Наступним етапом перевірки кошторису бюджетної установи є перевірка дотримання законодавчих вимог щодо його виконання.
Органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня за розпорядниками нижчого різня та одержувачами з метою здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів мають право проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і. планами асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку кошторису, плану асигнувань і плану використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань і помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.
Аудитом виконання кошторису передбачається наступне: перевірка випадків порушень під час взяття бюджетних зобов'язань. Розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов'язання та проводити видатки тільки з межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті бюджетною установою без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними зобов'язаннями і витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись;
встановлення фактів нецільового використання бюджетних коштів. Бюджетним установам заборонено витрачати бюджетні кошти на цілі, що не відповідають Бюджетному кодексу, Закону про Державний бюджет України, рішенню про місцевий бюджет, бюджетним асигнуванням та затвердженому кошторису;
виявлення розбіжностей між показниками затверджених асигнувань, касовими та фактичними видатками. Головним завданням перевірки затверджених асигнувань є контроль одержаних бюджетною установою асигнувань у розрізі кодів економічної класифікації видатків. Перевірка здійснюється за картками аналітичного обліку одержаних асигнувань, типова форма якої затверджена наказом Державного казначейства України від 06.10.2000 р. № 100 "Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання" та даними рахунку 70 "Доходи загального фонду" (субрахунки 701 "Асигнування з державного бюджету на видатки установи і на інші заходи" та 702 "Асигнування з місцевого бюджету на вид установи і інші заходи").
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ“ на сторінці 8. Приємного читання.
