• складність персональної ідентифікації як злочинців, так і жертв економічних злочинів;
• швидка адаптація злочинців до нових форм і методів господарювання;
• оперативне реагування на зміни в ринковому середовищі;
• використання недосконалості чинного законодавства для одержання незаконних доходів;
• використання різноманітних прийомів і способів укриття злочинів під виглядом "невдалої" підприємницької діяльності (різні види реорганізації, перейменувань, фіктивне банкрутство тощо);
• використання у злочинній діяльності комп'ютерних технологій і електронних засобів зв'язку.
За роки незалежності України проводились різноманітні заходи для вирішення проблем державного фінансового контролю, але існуючі недоліки свідчать про відсутність концептуального системного підходу до вирішення цього питання. Сьогодні гострою є необхідність створення єдиної системи державного фінансового контролю, яка могла б адекватно реагувати на чисельні соціально- економічні проблеми, забезпечувати єдність та стійкість організаційно-економічних зв'язків між усіма гілками влади, охоплювати всі сторони та рівні економіки, була б цілісною, побудованою .на єдиних організаційно-методологічних принципах.[2]
Внаслідок нескоординованих дій, спрямованих на трансформацію системи державного фінансового контролю досі витрачаються значні кошти на її утримання, вона досі ще зберігає багато рис радянського періоду.
Зауважимо, що до переліку органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати державний контроль у відповідних сферах господарювання, входить близько 30 суб'єктів контролю, 18 з них наділені правом безпосередньо накладати адміністративні стягнення. Інші органи здійснюють це за допомогою Державної податкової адміністрації України. Як зазначає Н.Г. Виговська, в середньому суб'єктів господарювання перевіряють близько 10-15 разів на рік.[6]
Такий підхід до організації контролю призводить до додаткових державних витрат, перевантаження працівників контролюючих органів, а також негативно впливають на діяльність суб'єктів господарювання.
Незважаючи на достатньо докладно регламентовану діяльність державних контрольних органів у нормативно-правових актах, на жаль, відсутнє єдине розуміння державного контролю. Разом з тим є розуміння необхідності істотних змін при відсутності єдності у поглядах на зміст та послідовність проведення заходів з удосконалення системи державного контролю. Різні погляди у підходах призвели до того, що до цього часу не лише не прийнятий закон про державний фінансовий контроль, але і не створена відповідна до нього узгоджена концепція, яка відображала б принципові позиції держави в частині побудови та функціонування в країні системи державного контролю.
Прийняття нормативно-правових актів з питань перебудови системи державного управління, а також системи державного контролю, відсутність стратегії комплексного реформування органів контролю, непослідовність дій і прямі помилки не дозволили створити цілісну систему державного контролю в Україні, яка б ефективно функціонувала в умовах ринку.
На думку Н.Г. Виговської, "першочергове бажання провести зміни не базується на наукових обґрунтуваннях, не враховується власний та зарубіжний досвід. Усе, в основному, зводиться до політичного "лавірування" з метою досягнення якнайбільших вигод для певної "команди" або політичного угруповання. Як наслідок цього, на сьогодні не окреслено правове поле такого контролю, а на практиці спостерігається дублювання державного контролю в одних сегментах економіки за відсутності або недостатності його в інших, зниження ефективності функціонування органів державного контролю в цілому".[7] З цією тезою можна погодитися щодо неврахування зарубіжного досвіду. На це звертав увагу професор В.О. Шевчук, який зазначав, що "досвід інших країн показує, що раціональна організація та ефективне функціонування системи контролю покращує керованість та вдосконалює економіко-правові і ринкові відносини, забезпечує дотримання національних економічних інтересів, розвиток і демократизацію суспільства".[8] І такий досвід активно застосовується Рахунковою палатою України, а також Державною контрольно-ревізійною службою. Однак його ефективне впровадження не можливе з причин непорівнюваності систем державного управління інших країн світу.
Недостатню наукову розробленість питань організації, координування дій органів державного контролю, а також методики проведення можна пояснити ігноруванням ролі контролю як головного елемента єдиної системи державного управління. "Недооцінка ролі контролю у фінансово-господарській діяльності негативно позначається на економіці. Це також призводить до того, що практичні засади організації, системного забезпечення та здійснення державою контрольних функцій стають недосконалими".[9] Лише світова фінансова криза та наслідки її впливу на національну економіку змусила привернути увагу до розв'язання зазначених питань.
Слід визнати, що сьогодні в Україні функціонує сукупність розрізнених ланцюгів державного контролю, які недостатньо взаємодіють між собою. У науковому розумінні це не є системою. По суті, сучасний вітчизняний державний контроль – це простий набір міністерств, відомств і організацій, які виконують розрізнені, неузгоджені контрольні функції.
Головною причиною відсутності ефективної системи державного фінансового контролю є його суттєве послаблення у період переходу національного господарства до ринкових відносин.
Це є характерним не лише для України, а й для інших пострадянських країн. Даючи оцінку системи державного фінансового контролю Російської федерації Ю. Данилевський зазначає, що: "На початковому етапі переходу до ринкових відносин була поширеною думка, що в умовах ринку повинні послаблюватись контрольні функції держави. Сьогодні погляди змінюються, але не настільки швидко, як слід було б на тлі того, що трильйони державних коштів витрачаються не за призначенням, а то і просто розкрадаються".[10]
Необхідність збереження певної міри втручання держави в економіку обумовлена тим, що ринок та ринкові відносини не гарантують збалансованості економічного, політичного та соціального розвитку країни. По-перше, докорінні структурні зміни економіки, розв'язання цілої низки глобальних проблем можливі не на основі ринкових стимулів, а лише за допомогою державного програмування. По-друге, багато чого ринок регулює недосконало. Зокрема, він не в змозі розв'язати соціальні проблеми (скрізь у світі держава вирішує питання перерозподілу багатства і зменшення ступеня нерівності між окремими верствами населення), а також проблеми розвитку невиробничої сфери. Тому скрізь застосовують вмонтовані регулятори, що коригують дію ринку. Ніде у світі не існує ринкової саморегуляції і чистому вигляді, навіть у такій лібералізованій країні, як США[11]. Однак в даному випадку важливо не впасти в іншу крайність – це здійснення тотального державного контролю. Адже контроль не повинен бути ні недостатнім, ні надмірним. Якщо недостатність контролю деморалізує, то тотальний контроль завжди заважає нормальній роботі, обмежує самостійність, ініціативу і почуття відповідальності. Разом з тим, слід погодитися з авторами праці[12], які зазначають, що забезпечити тотальний контроль розрізненими силами просто неможливо.
В Україні чинне законодавство вимагає контролю за дотриманням законності господарських явищ і процесів, однак комплексний підхід до вирішення організаційних та процедурних основ здійснення такого контролю відсутній, адже на сьогодні прийнято вважати, що сфера його застосування поширюється лише на мікросередовище[13]. Дану позицію ми вважаємо помилковою, адже на сьогодні, згідно зі статтею 19 Господарського кодексу України (надалі ГК України), держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сферах:
• збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин (за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
