Рис. 3.4. Процес державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання
Державний фінансовий аудит діяльності суб'єктів господарювання є виїзним, плановим контрольним заходом, термін проведення якого не повинен перевищувати 90 календарних днів.
До основних прийомів та способів дослідження, що використовуються аудитором під час проведення аудиту, належать: обстеження, огляд, обмір, перерахунок, зважування, лабораторний аналіз, аналіз ефективності управління активами, письмове пояснення, анкетування, звірка, тестування, експертиза (здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації).
Важливе значення для проведення державного фінансового аудиту суб'єктів господарювання має інформаційна база. Для успішного виконання першого етапу аудиту аудитор має одержати та дослідити: інформацію про специфіку діяльності суб'єкта господарювання; нормативно-правові акти, норми яких мають безпосереднє відношення до діяльності суб'єкта господарювання; установчі, розпорядчі документи суб'єкта господарювання; розпорядчі документи органу управління; фінансову, податкову і статистичну звітність суб'єкта господарювання та у разі потреби інших суб'єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності, матеріали попередніх контрольних заходів, у тому числі проведених іншими органами контролю.
Для проведення оцінки стану внутрішнього контролю дослідженню підлягають: контракт між керівником і органом управління (тільки для суб'єктів державної та комунальної форм власності); наказ про розподіл обов'язків між заступниками керівника; положення про відділи чи інші структурні підрозділи суб'єкта господарювання; посадові інструкції відповідальних фахівців; наказ про облікову політику суб'єкта господарювання; графік документообігу; розпорядчі та інші документи про дотримання законодавства щодо використання коштів і майна та підписання фінансових документів; документація, що складається в межах проведення інвентаризацій; документація про склад, фаховий рівень та періодичність проходження підвищення кваліфікації працівників бухгалтерської, економічної та фінансової служб; документація про створення, регламентацію та результати функціонування підрозділу внутрішнього контролю; інформація про плинність керівних кадрів та матеріально відповідальних осіб; внутрішній регламент про організацію та ведення управлінського обліку, а також порядок підготовки управлінської звітності.
До однієї з головних особливостей аудиту діяльності суб'єктів господарювання належить спрямованість аудиторського дослідження на фактори ризику – можливі порушення, недоліки та проблеми, ризикові операції, які негативно вплинули або можуть вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання, досягнення ним поставлених цілей і завдань, ефективне використання ресурсів, результати фінансово-господарської діяльності, а також можливі резерви для підвищення ефективності та покращання фінансових і виробничих результатів діяльності суб'єкта господарювання. Слід зазначити, що про доцільність встановлення факторів ризику під час виконання контрольного процесу зазначалося ще до затвердження Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання від 4 серпня 2008 р. у багатьох працях, у тому числі і в монографії "Контроль діяльності суб'єктів господарювання: гіпотези та версії порушень". Виділення факторів ризику (локальних гіпотез ймовірних порушень) оптимізує процес аудиту за параметрами економії часу роботи висококваліфікованих фахівців-аудиторів та фінансових ресурсів, що виділяються на проведення контрольного заходу.
Хоча й третій етап – виконання програми аудиту, спрямований на дослідження факторів ризику, звіт аудитора має містити результати проведення й другого етапу. Зокрема, аудиторський висновок має відображати:
• результати дослідження фінансово-господарської діяльності та чинників, які негативно впливають на діяльність суб'єкта господарювання з повним переліком встановлених недоліків та порушень;
• оцінку стану внутрішнього контролю;
• вплив встановлених порушень і недоліків на розміри платежів до бюджетів і державних фондів, фінансові результати об'єкта аудиту, розмір прибутку та величину активів;
• загальну оцінку ефективності управління майном;
• пропозиції щодо усунення виявлених недоліків та порушень та покращання управління суб'єктом господарювання.
Аудиторський звіт розглядається за участю посадових осіб суб'єкта господарювання, зауваження і пропозиції яких можуть бути враховані та, у разі сутгєвості, відображені у протоколі розбіжностей, який додається до звіту. Аудиторський звіт подається керівникові суб'єкта господарювання, його органу управління, а також відповідно до визначених законодавством повноважень Кабінетові Міністрів України та Міністерству фінансів України. За рішенням керівника органу державної контрольно-ревізійної служби, посадові особи якого проводили аудит, аудиторський звіт може надсилатися іншим заінтересованим органам державної влади, а також органам місцевого самоврядування. Результати аудиту можуть оприлюднюватися через засоби масової інформації.
Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний інформувати орган державної контрольно-ревізійної служби про стан врахування рекомендацій, що містяться у аудиторському звіті. У разі виявлення під час аудиту фактів порушення законодавства, що містять ознаки злочину, органами державної контрольно-ревізійної служби невідкладно інформується правоохоронний орган.
Особливістю проведення державного фінансового аудиту бюджетних програм, який проводиться відповідно до Порядку від 10.08.04 р. № 1017 зі змінами і доповненнями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.06 р. № 361, є варіативність методики його проведення на стадії виконання бюджетної програми. Особливостями аудиту є й те, що він проводиться на етапах: формування бюджетної програми; виконання бюджетної програми; звітування про виконання бюджетної програми. У зв'язку з цим, розширюється коло суб'єктів такого аудиту. Згідно з чинним законодавством здійснювати аудит діяльності суб'єктів господарювання, складовою якої є виконання бюджетних програм, сьогодні має право проводиш як Державна контрольно-ревізійна служба України, так і відповідальні виконавці бюджетної програми – головні розпорядники коштів державного бюджету або розпорядники коштів державного бюджету нижчого рівня, які виконують бюджетні програми в системі головного розпорядника.
Виходячи із принципів формування, виконання та звітування про виконання бюджетних програм, ретроспективний фінансовий контроль їх складових, може здійснюватися у формах:
• моніторингу звітної інформації про виконання бюджетних програм;
• камеральної перевірки звітної інформації про виконання бюджетних програм;
• виїзної перевірки законності використання бюджетних коштів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм здійснення державного фінансового аудиту органами ДКРС України“ на сторінці 2. Приємного читання.
