Розділ «Живіт»

Начальник Нів передивився речі в її котеджі і знайшов у шухляді стару адресну книжку. Він почав телефонувати за вказаними номерами, намагаючися знайти її рідних. Після кількох невдалих дзвінків він натрапив на шкільну подругу, яка дала йому номер матері Нів. Він зателефонував їй, розповів, що трапилось, і за кілька годин мати приїхала в лікарню.

Жінка була схожа на собор епохи рококо: висока, статечна й ошатно вбрана. Її голос був дзвінким, як монети. Я якомога чіткіше пояснив їй, що в Нів септицемія – зараження крові, її печінка й нирки частково втратили свою функцію. Червоні плями на шкірі були спричинені інфекцією. Її серцебиття було слабким, печінка відмовляла. Ми робили їй переливання крові й давали максимальні дози антибіотиків. Очі матері були широко розплющені, вона уважно вивчала моє обличчя, ніби сподіваючись прочитати на ньому майбутнє, а не подробиці нинішнього стану.

– Ми не знаємо, чи вона житиме, – сказав я. – Мабуть, наступні кілька годин будуть вирішальними.

– Тоді я залишуся тут, – відповіла вона.

Наступні результати біохімічного аналізу мало чим відрізнялися від попередніх, але в них вперше не було ознак погіршення роботи печінки. Наступні два ранки, коли я заходив у палату, мати Нів спала у кріслі біля її ліжка – вона наче намагалася надолужити всі ті роки розлуки. Я чекав на чергові результати аналізу крові з іще більшим занепокоєнням, ніж зазвичай, і попросив повідомити мені їх телефоном.

– Гарні новини, – сказав лаборант, – рівень АЛТ знизився, а рівень альбуміну трохи підвищився.

Наступного дня всі параметри, які ми визначали, знову покращилися: консультант порадив нам використовувати менше снодійного. Коли ми зменшили дозу анестетиків, її очі за заклеєними повіками почали рухатися, ніби вона перебувала в полоні снів. Через день вона опритомніла.

Прокинувшися, вона побачила свою матір, і її усмішка була схожою на перевернуту веселку. Трохи згодом вона прошепотіла перші слова: «Я хочу додому».

Печінка Нів майже відмовила – вона була за крок від смерті через зараження крові та його вплив на печінку. Але її тканини відновились і повернули Нів до життя. Її врятував не вродливий принц і не примирення з матір’ю, а власна печінка.

Функціональні проби печінки – це один із аналізів, які я найчастіше відправляю в лабораторію; кожного робочого дня я переглядаю сітки з результатами. Часто їхні показники підвищуються через вживання алкоголю – навіть незначне перевищення рекомендованої дози може збільшити рівень ГГТ вдвічі або втричі. Іноді це спричинено ліками – статини, які зменшують рівень холестеролу, часто впливають на проби печінки. Камені в жовчному міхурі блокують виведення білірубіну, унаслідок недоїдання знижується рівень альбуміну, а часом аналізи виявляють загальне запалення, можливо, спричинене раком.

Інколи я не можу встановити, що спричиняє запалення, і тоді я направляю пацієнта до сучасних гаруспексів на біопсію. Крізь отвір у черевній порожнині високі жерці техно-медицини дістають шматок тканини, уважно вивчають її та повідомляють про майбутнє пацієнта. Навіть якщо їхній вирок невтішний, печінка часто здатна відновлюватися. Завжди є місце для казкового фіналу.

13. Товста й пряма кишки: дивовижний твір мистецтва

На середині опір послабився, і він дозволив своєму кишечнику спорожнитись, не відриваючись від журналу… Сподіваюсь, не надто товсто, геморой знову не виникне. Ні, якраз нормально.

Джеймс Джойс, «Улісс»

Людей можна назвати трубчастими тваринами, наш скелет і органи наче спеціально створені для того, щоб підтримувати роботу кишечника. З цієї точки зору ми не так вже й відрізняємось від круглих червів, примітивних організмів, існування яких передусім зводиться до їжі і випорожнення. Їжа входить з одного боку і виходить з іншого після того, як з неї вилучено поживні речовини й воду. У круглих червів їй достатньо пройти частину міліметра, але в людей ця відстань становить двадцять-тридцять футів.[88] Наш кишківник закручений у петлі й спіралі, щоб поміститись у призначене йому місце; він постійно крутиться й вигинається, виштовхуючи їжу і фекалії. Пряма кишка (rectum) – це завершення труби; вона прикріплена до задньої стінки, і тому не може рухатись. Її латинська назва означає «прямий»: після сигмоподібної кишки кишківник випрямляється і проходить крізь таз до виходу.

З точки зору функції пряма кишка нагадує залу очікування: у ній збираються фекалії доти, поки не настає час їх вивести назовні. Більшість із нас сприймає випорожнення кишківника як вроджене право; ранкові або вечірні, регулярні або нерегулярні, рідкі або тверді – ми звикаємо до випорожнень і починаємо непокоїтись, коли їхній характер змінюється. У більшості випадків це виправдано: лікарів цікавлять зміни в роботі кишківника, тому що вони можуть вказувати на серйозніші проблеми зі здоров’ям. Діарея може бути ознакою хвороб щитоподібної залози, запор іноді попереджає про злоякісні процеси, а масні, плавучі фекалії сигналізують про перевантаження підшлункової залози.

Багато інформації про стан здоров’я людини можна дізнатись не лише з того, як часто вона спорожняє кишечник, а й під час перевіряння власне прямої кишки. Для чоловіків це основний спосіб перевіряння простати, яку можна відчути на дотик пальцем (у рукавиці) крізь тонку передню стінку. У жінок шийка матки розташована приблизно в цьому ж місці, і тому в деяких випадках, особливо якщо жінка не мала статевих стосунків, ректальний огляд доречніший за вагінальний. Якщо в людини через анальний отвір виходить кров, необхідно перевірити кишечник, щоб визначити причину: геморой, тріщини в шкірі або пухлина – за допомогою цього методу я кілька разів виявляв рак прямої кишки (у медичній школі існує афоризм: «Якщо не засунеш туди палець, потрапиш пальцем у небо»).

Незважаючи на жарти коміків про те, що для перевіряння товстої кишки потрібно зняти штани і нагнутися вперед, найкраще перевіряти її в положенні лежачи на кушетці, притиснувши коліна до грудей. Мене завжди дивує те, скільки людей вибачаються або ніяково жартують, лягаючи в це положення: «Сподіваюсь, ви перед цим не снідали», «Мені дуже шкода, що вам доводиться це робити», – ніби кишківник настільки бридкий, що в мене як лікаря це може викликати відразу. Таке уявлення можна зрозуміти: нас ізмалку привчають до того, що фекалій не можна торкатись і що пряма кишка і анальний отвір брудні й огидні.

Для більшості лікарів огида від гнійних ран, ректального пролапсу і гангрен не має значення: їх потрібно оглянути, тому естетичний бік питання неважливий. Утім, хоча потворноість має незначне місце в кабінеті лікаря, краса в її словниковому значенні «те, що викликає захоплення» переважає. Складність і економність будови тіла, як здорового, так і хворого, часто є красивою. Якщо гармонія, прихована під шкірою, може бути красивою, то і медичні зображення, наприклад знімки УЗД, теж – згадайте ці зернисті контрастні фотографії, яким відводять почесне місце на каміні або на першій сторінці дитячого альбому. Рентгенівські знімки сповнені особливої невловимої краси незалежно від того, яка частина тіла на них зображена. Вони не лише нагадують нам про скелет і про нашу смертність, а й змушують подивитись на тіло по-новому. Вони бувають подібними на портрети, але іноді вони схожі на пейзажі з контурами, горизонтом і хмарами. Існують паралелі і в термінології: під час роботи у відділенні невідкладної допомоги я часто замовляв знімок «горизонту»[89] колінного суглоба або «панораму щелепи». Той факт, що ці зображення мають медичне значення і допомагають під час діагностування і лікування, лише додає їм краси.

Скульптор Роден казав, що мистецтво не може бути потворним, якщо в ньому є правда; те саме можна сказати про медицину і про створені нею зображення. З медичної точки зору тіло рідко буває потворним, а його зображення своєю естетикою можуть нагадувати твори мистецтва, навіть якщо це зображення… прямої кишки.