Розділ «Нижня кінцівка»

17. Тазостегновий суглоб: Яків і ангел

Його стегна були титаново-валієвими

Там, де торкнувся ангел.

Ієн Бемфорт, «Несистематична анатомія»

Тазостегновий суглоб вирізняється міцністю й становить собою випуклу кістку, з’єднану з тазовою порожниною. Він вкритий шарами найтовстіших і найсильніших м’язів людського тіла. Їх є чотири основні групи, і всі вони беруть участь у ходьбі: дві групи найбільше задіяні в стегні, а дві інші – у коліні. Для того щоб зробити крок, потрібно безліч пристосувань, кожен м’яз повинен зіставляти свою силу із силою інших м’язів. Кожен рух повинен враховувати нерівності поверхні, переміщення тулуба, а також рівновагу й кінетику іншої ноги.

В італійського письменника Італо Свево є роман, у якому головний герой Зено (названий на честь грецького філософа парадоксу) – бізнесмен, хворий на іпохондрію, – після багатьох років зустрічається зі своїм шкільним приятелем. У друга важка форма артриту, і Зено здивований тим, що він ходить із милицею. «Він вивчив будову ноги і стопи, – розповідає Зено, – і зі сміхом розповів мені, що, коли ти йдеш швидко, на кожен крок потрібно менше ніж півсекунди, і за цей час працюють принаймні п’ятдесят чотири м’язи».[112] Зено лякає цей «жахливий механізм» у нозі, і він відразу спрямовує свою увагу на те, що відбувається в його організмі. Він сподівається відчути кожен із цих п’ятдесяти чотирьох рухомих елементів. Усвідомлення цього процесу не допомагає Зено краще зрозуміти своє тіло; натомість така складність збиває його з пантелику. «Ходьба стала важким завданням і спричиняла біль, – писав Свево. – Навіть зараз, коли я пишу ці рядки, якщо хтось дивитися на мене під час ходьби, п’ятдесят чотири рухи стають непосильним завданням, і я ризикую впасти». Стегно і його рухи починають відігравати настільки важливу роль у самосприйнятті Зено, що сама лише думка про них здатна його паралізувати.

Існує безліч проблем, пов’язаних із тазостегновим суглобом. Відхилення, які в дитинстві здаються незначними, без належного лікування можуть спричинити постійну кульгавість. Найзручніше положення для плоду в утробі – з підігнутими і схрещеними ногами; якщо стегна не зігнуті таким чином, їхні западини стають загрубілими й недостатньо сформованими (це називають вродженою дисплазією). Коли дитина починає ставати на ноги, вона вчиться ходити повільно й відчуває при цьому біль. Під час огляду новонародженої дитини я завжди перевіряю її на наявність цієї проблеми: я піднімаю її ноги і обхоплюю коліна руками, поклавши кінчики пальців на стегна. Іноді, якщо зігнути ноги в колінах і розвести стегна, виникає ледь чутне лиховісне клацання. Лікування просте, але воно вимагає багато зусиль з боку дитини і батьків: обидві ноги в перші місяці життя потрібно широко розвести і знерухомити за допомогою стремен.

Через рік або два у суглобі, що зростає, може виникнути ще одна проблема: у дітей, які страждають на вірусну інфекцію, може скупчуватись рідина в суглобі. Вони починають кульгати і падати; ці «подразливі стегна» заспокоюються без лікування через кілька тижнів. У віці п’яти-шести років імовірна ще одна проблема – порушення кровообігу спричиняє пом’якшення й деформацію голівки стегна. Цей стан називається остеохондритом, і він трапляється у хлопчиків у чотири рази частіше, ніж у дівчаток. Часто доводиться вдаватись до хірургічного втручання, щоб відновити форму стегнової кістки.

Коли діти переростають небезпечний вік для остеохондриту і стають підлітками, у них може проявитись четверта проблема зі стегном: між голівкою стегнової кістки і самою кісткою є пластинки росту, завдяки яким стегно подовжується. Іноді вони від’єднуються і зміщуються – це називають «зміщення епіфізу стегнової кістки». Якщо не лікувати його хірургічними методами, імовірно, підліток все життя кульгатиме.

Один із моїх учителів анатомії казав, що найкращий аргумент на користь еволюції на противагу креаціонізму – наші недоліки, адже людський організм можна було б спроектувати значно краще. Причиною багатьох проблем із тазостегновим суглобом є погане кровопостачання. Існує багато частин тіла, у які надходить більше крові, ніж потрібно, – можна фактично без наслідків перекрити артерію живота, руки, скальпу або коліна. Але тазостегновий суглоб значно вразливіший – як і око, мозок і серце, його кровопостачання легко порушується. Обмежене кровопостачання мозку спричиняє інсульт, очей – втрату зору, серця – інфаркт. Зупинка кровотоку в стегні теж може мати катастрофічні, і навіть фатальні, наслідки.

Якщо людина віком понад сімдесят п’ять років сильно впаде на стегно, імовірність перелому становить один до десяти.[113] Тріщина в стегні часто перекриває кровопостачання в голівці суглоба, і кістка в ній відмирає. Такі переломи не піддаються лікуванню; єдиний вихід – видалити суглоб і замінити його на штучний. Немічним літнім людям, які й раніше падали через свою слабкість, часто буває важко відновитись після такої складної операції. Приблизно 40 % з них після падіння опиняється в будинку для людей похилого віку, а 20 % не може ходити.[114] П’ять-вісім відсотків помирає протягом трьох місяців.[115]

Стегно може символізувати життя всередині людини. Тибетські буддисти роблять духовий інструмент зі стегнової кістки, який нагадує їм про смерть, а в Книзі Буття стегновий суглоб зображено як одне з основних джерел людського життя. Яків, онук Авраама, обманом позбавляє свого брата Ісава спадку. Вони близнюки, і це не перша їхня бійка: раніше в Книзі Буття повідомлялось, що Яків народився, тримаючи брата за п’яту (його ім’я пов’язане зі словом акев, що на івриті означає «п’ята»).[116]

На початку розповіді Яків готує Ісаву у подарунок сотні тварин. Перш ніж він встигає їх подарувати, на нього нападає ангельська постать і збиває його з ніг. Зогар, містичний, кабалістичний коментар до перших книг Біблії, описує нападника як представника темного боку людства, а його битву з Яковом – як алегорію боротьби за моральне життя. Вони борються до світанку, при цьому Яків намагається отримати благословення від цієї постаті. Коли ангел розуміє, що він не може перемогти Якова у чесному бою, він завершує бій, змістивши стегно Якова. Кульгавість супроводжуватиме Якова до кінця життя і нагадуватиме про те, як він боровся з ангелом і майже переміг його. Наприкінці розділу Ізраїль (нове ім’я Якова) проголошує, що він «бачив обличчя Бога», і наводиться пояснення, що відтоді євреям не можна вживати в їжу «жили» на стегні тварин, «бо Він доторкнувся був до стегна Якового, жили стегна».

Равини і дослідники івриту не дійшли спільної думки щодо значення цієї розповіді. Згідно з однією точкою зору, у стародавній семітській культурі Авраама і Якова стегно і тазостегновий суглоб вважались джерелом сексуальної і творчої енергії. Слово, яке використано в тексті, – ярех може позначати внутрішній бік стегна, який переходить у мошонку в чоловіків і вульву в жінок, – дослідник івриту розповів мені, що точнішим варіантом перекладу міг би бути «пах». Це саме слово використано в Книзі Йона для позначення внутрішньої порожнини човна, а в розділі 24 Книги Буття Авраам просить слугу присягнутись, поклавши руку на внутрішню впадину стегна – це згадка про стародавній звичай присягатись на яєчках (англійське слово testify – «свідчити» – походить від латинської назви яєчок). З цієї точки зору торкнувшись паху Якова, ангел наділив його силою і владою праотця нації.

Існує й інша теологічна теорія, яка стверджує, що найважливішим аспектом цієї історії є кульгавість Якова: його травма нагадує євреям, що вони не повинні протиставляти себе світові. Яків не зміг перемогти ангела, тому що він був людиною. Його кульгавість вказувала на те, що він, як і всі ми, смертний й уразливий. З цієї точки зору сила і успіх єврейського народу залежать від усвідомлення того, що наші перемоги і поразки, життя і смерть у Божих руках.

Мої перші чергування були в ортопедичному відділенні під час п’ятдесятичотиригодинних змін. До цього я жодного разу не проводив навіть двадцять чотири години без сну, і мої спогади про цей час нечіткі та примарні – делірій, спричинений браком сну і панікою. Кількома тижнями раніше на церемонії випуску в медичній школі мені вручили золоту медаль і сертифікат бакалавра медицини з відзнакою. Незважаючи на золоту медаль, відразу ж стало очевидно, скільки мені всього ще доведеться вивчити.

Люди швидко перетворювались на діагнози. Я приймав пацієнтів зі зламаними щиколотками, зміщеними зап’ястями, вивихненими плечима та розтрощеними хребтами. Кожному з них потрібно було заповнити документи, організувати рентген і аналіз крові, а якщо існувала необхідність в операції, пояснити їм ризики й попросити їх підписати інформовану згоду. Водночас я відповідав за два відділення з пацієнтами, яким потрібні були огляд і увага, за сотні рецептів з ліками і внутрішньовенними ін’єкціями, і допомагав своєму керівникові в операційній.

Однією з перших пацієнток, яку я прийняв, була Рейчел Лабановська з переломом шийки стегнової кістки, як це називалось на моєму новому технічному лексиконі. Простою мовою це означало, що вісімдесятичотирирічна жінка, яка жила сама, могла дбати про себе, але їй потрібна була допомога опірних ходунків. Кількома роками раніше вона впала і зламала стегнову кістку: її замінили на протез із металевого сплаву, який допоміг їй зберегти певну свободу рухів і незалежність. За кілька днів до нашої зустрічі в неї виникло інфекційне запалення грудної клітки – її донька помітила кашель, – і лікар призначив їй антибіотики. Вони не принесли бажаного результату; у жінки була лихоманка й делірій, вона впала на металеві ходунки і зламала інше стегно. Місіс Лабановська пролежала на підлозі в кухні вісімнадцять годин, коли донька знайшла її. Її доправили з гіпотермією в стані, близькому до смерті.

Вона лежала на каталці й бачила галюцинації. Її кінцівки були тонкими як палки – вона махала пальцями в повітрі, наче кожен з них був чарівною паличкою. Права нога місіс Лабановської була коротшою, ніж слід, а коліно було повернуте в один бік: у підручниках це має назву «укорочена й обернута назовні нога». Коли я спробував взяти кров з вени, її сонливість розвіялася: вона вчепилась нігтями в мою руку й закричала так, наче з неї виймали нутрощі. Мені довелося притримувати її, щоб взяти кров, і, оскільки температура тіла була небезпечно низькою, увести снодійне, щоб вона лежала під ковдрою з підігрівом, якою ми намагались її зігріти.