Розділ «Верхня кінцівка»

– Мій дідусь – він уже помер. Отримав по заслугах.

Вона порізала собі руки лише за півгодини до того, і кров продовжувала розтікатись по пов’язках.

– Я не зупинила його. Я мала б його зупинити. Я така дурна.

Я зітхнув і похитав головою.

– Скільки років тобі було, коли це почалося?

Вона знизала плечима.

– Два? Три?

– Отже, ти була зовсім маленькою. Як ти могла це зупинити? Ти ні в чому не винна.

Якийсь час ми сиділи мовчки. Із коридору доносився стукіт розносів і сирени «швидкої допомоги».

– Які ліки ти приймаєш?

– Я не хочу ліків.

– Сон нормальний?

– Три дні не спала.

– Я міг би принаймні виписати тобі снодійне, щоб ти відпочила.

Вона кивнула.

– Дозволиш мені подивитися на твої порізи?

Мелісса знову кивнула й витягнула обидві руки вперед. Я почав знімати пов’язки. Порізи були неглибокими, не було навіть потреби в пластирі-«метелику», не кажучи вже про шви. Я повільно почав промивати рани й накладати на них чисті пов’язки.

– Ти сама прийшла в лікарню, молодець, – сказав я. – Ти знала, коли слід звернутися по допомогу.

У випадку з дівчатами-підлітками іноді достатньо того, щоб їхні самоушкодження помітили інші. Вони позбуваються цієї звички, коли їхні рідні змінюють свою поведінку або коли вони переростають свої підліткові неприємності. Проблема Мелісси мала значно похмуріше походження; я відчував, що не можу нічим їй зарадити.

Черговий вечір вихідного дня; пацієнтів так багато, що вони стоять в черзі біля дверей зали очікування й в коридорі. Тривалість очікування становить шість годин. На сестринському посту радіо налаштоване на систему швидкої допомоги; поліція й парамедики використовують її для того, щоб повідомляти відділення про численні або дуже серйозні травми. Лунає дзвінок – звук схожий на клаксон; почувши його, підскакують навіть досвідчені працівники.