Джерелами формування спеціального резерву під нестандартну заборгованість за кредитами є витрати банку (клас 7 Плану рахунків). За умови, якщо такий резерв не сформовано, то втрати за кредитними операціями відшкодовуються за рахунок чистого прибутку банку. Резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями формуються за рахунок чистого прибутку банку. Отже, високі кредитні ризики можуть призвести до повної втрати капіталу банку і, як наслідок, його банкрутства. Створення спеціального резерву під кредитні ризики дає змогу нівелювати їх негативний вплив на розмір власного капіталу і є одним із способів самострахування банку.
Резерви під кредитні ризики обліковуються на контрактивних рахунках банку - контрарних рахунках, які використовуються для регулювання показників активних рахунків. Операції на цих рахунках відображаються за методами відображення операцій на пасивних рахунках. Залишки коштів, відображені на контрактивних рахунках, зменшують суму активів на відповідну суму. Порядок розрахунку та використання резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій розглянуто у темі 12.
Сек'юритизація кредитів (від англ. securities - цінні папери) - спосіб трансформування боргових зобов'язань банку у ліквідні інструменти ринку капіталів у формі цінних паперів. Сек'юритизація кредитів є однією з форм продажу банками своїх кредитних вкладень. її суть полягає в тому, що банк емітує під частину дохідних активів цінні папери і реалізує їх на відкритому ринку. Для проведення сек'юритизації банк має створити значні якісні активи, ідентичні за характером, строками і дохідністю (наприклад, іпотечні кредити, автокредити або мікрокредити), що об'єднуються у пул, під який банк здійснює емісію цінних паперів, подібних до звичайних облігацій, що гарантують виплату відсотків з певною періодичністю (наприклад, щоквартально чи щомісячно). Інвестор, який придбав такі цінні папери, одержує право на частину пулу і відповідно на отримання доходів, джерелом яких є відсотки й суми платежів із погашення основного боргу за кредитом. У такий спосіб банк повертає кошти, витрачені на придбання неліквідних активів. За допомогою сек'юритизації банки поліпшують ліквідність, підвищують якість кредитного портфеля, знижують кредитний і відсотковий ризики, пов'язані з цими активами, а водночас продовжують обслуговувати сек'юритизовані позики, інкасувати відсотки і платежі за основним боргом, одержуючи відсоткові доходи.
Але можливості вітчизняних банків щодо використання сек'юритизації кредитів обмежені у зв'язку з певними проблемами, що зумовлені:
• недосконалістю нормативно-законодавчої бази (деякі аспекти сек'юритизації взагалі не регулюються законодавчими актами);
• незначною кількістю інвесторів, готових розміщувати кошти в цінні папери, емітовані під пул дохідних активів;
• незначною кількістю банків, здатних сформувати значний портфель якісних, а саме однорідних кредитів;
• великим ризиком сек'юритизації та ін. Сутність страхування як методу управління кредитним ризиком полягає у визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який виникає у процесі кредитування. У цьому випадку банк вдається до послуг страхової компанії, якій він передає ризик неповернення кредиту.
Страхування кредитного ризику можливе за двома варіантами:
• 1) кредитор (страхувальник) страхує сукупну заборгованість за кредитами (кредитний портфель) до моменту її погашення всіма позичальниками;
• 2) кредитор страхує заборгованість окремого позичальника або групи позичальників.
Істотним недоліком другого варіанта є можливість селекції ризиків, тобто передачі банком для страхування лише великих ризиків з великою ймовірністю настання, а тому страховики приймають їх дуже неохоче.
Тема 6. УПРАВЛІННЯ ВІДСОТКОВИМ РИЗИКОМ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредитування і контроль» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля“ на сторінці 3. Приємного читання.
