Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану

Кредитування і контроль

Класифікація позичальників банку здійснюється за результатами оцінки їх кредитоспроможності. Як уже зазначалося у темі 9, банки на підставі рекомендацій Національного банку самостійно визначають перелік показників і встановлюють критерії оцінки кредитоспроможності позичальника. За результатами оцінки кредитоспроможності позичальника відносять до певного класу - "А", "Б", "В", "Г" або "Д".

Етапи класифікації кредитного портфеля банку

Рис. 11.2. Етапи класифікації кредитного портфеля банку

Так, за результатами оцінки кредитоспроможності позичальників - юридичних осіб відносять:

• до класу "А", якщо фінансова діяльність позичальника добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної заборгованості та відсотків за кредитом відповідно до умов кредитного договору; економічні показники перебувають у межах встановлених банком критеріїв; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна;

• класу "Б", якщо фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, які належать до цього класу, потребують більшої уваги внаслідок потенційних недоліків, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування заборгованості за кредитом і стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника, віднесеного до класу "Б", може свідчити про негативні тенденції в його діяльності, але виявлені недоліки мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника знижується;

• класу "В", якщо фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю; надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації та поліпшення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення договорів застави, гарантії, поручительства тощо;

• класу Т", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим банком критеріям), і спостерігається її нестабільність протягом року; високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення заборгованості та відсотків/комісій за кредитом є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про його наявність (схоронність) і ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче. До класу "Г" також відносять позичальника, проти якого порушено справу про банкрутство;

• класу "Д", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і збиткова; показники не відповідають встановленим банком значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником практично немає. До цього класу також відносять позичальника, визнаного банкрутом у встановленому чинним законодавством порядку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Позичальники-банки за результатами оцінки кредитоспроможності відносять:

• до класу "А", якщо фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; вище керівництво має відмінну ділову репутацію; кредитна історія - бездоганна; банки-резиденти і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. До цього класу також відносять банки-нерезиденти, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній ("Fitch ІВС А", "Standard & Poor's", "Moody's" тощо)(дод. 7);

• класу "Б", якщо банки-резиденти і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів, їх фінансова діяльність близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. До цього класу також відносять банки-не-резиденти, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас", що підтверджено у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній. Позичальники, які належать до цього класу, потребують більшої уваги внаслідок потенційних недоліків, що ставлять під загрозу достатність надходження коштів для обслуговування заборгованості за кредитом і стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. За наявності реальних недоліків клас позичальника знижується;

• класу "В", якщо банки-резиденти і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів, але їх фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у повній сумі та в строки, передбачені кредитним договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації та поліпшення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення договорів застави, гарантії, поручительства тощо. До цього класу також відносять банки-нерезиденти, що мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній;

• класу "Г", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і спостерігається її нестабільність протягом року; високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення заборгованості та відсотків/комісій за кредитом є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівня забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче. До класу "Г" також відносять позичальника, проти якого порушено справу про банкрутство;

• класу "Д", якщо фінансова діяльність позичальника незадовільна і збиткова; показники не відповідають встановленим банком значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником практично немає. До цього класу також відносять позичальника, що визнаний банкрутом у встановленому чинним законодавством порядку.

Банки, в яких відкликано банківську ліцензію, не можуть бути віднесені до класу вище, ніж клас "Г".

Класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами оцінки їх кредитоспроможності здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитною операцією.

Так, позичальників - фізичних осіб відносять:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредитування і контроль» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

  • Кредитна політика банку

  • Форми забезпечення кредиту

  • Порядок розрахунку ціни кредиту

  • Тема 2. ФОРМИ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

  • Інвестиційне кредитування

  • Приклад

  • Перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні

  • Споживчий банківський кредит

  • Особливості кредитування у формі овердрафту

  • Інші форми кредиту

  • Приклад

  • Приклад

  • Тема 3. БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ

  • Зовнішні ризики банку

  • Фінансові ризики банку

  • Функціональні ризики

  • Основні методи оцінки банківських ризиків

  • Організація ризик-менеджменту в банку

  • Тема 4. КРЕДИТНИЙ РИЗИК ЯК СКЛАДОВА БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

  • Класифікація та оцінка кредитних ризиків банку

  • Тема 5. МЕНЕДЖМЕНТ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

  • Методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля

  • Тема 6. УПРАВЛІННЯ ВІДСОТКОВИМ РИЗИКОМ

  • GАР-менеджмент відсоткового ризику

  • Хеджування відсоткового ризику

  • Тема 7. ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК

  • Організація процесу кредитування сільгоспвиробників

  • ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

  • Підготовка та підписання кредитної угоди

  • Моніторинг кредитних операцій банку

  • Тема 9. ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника-банку

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

  • Приклад

  • Тема 10. ПРОБЛЕМНІ КРЕДИТИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БЕЗНАДІЙНИХ БОРГІВ

  • Методи управління проблемними кредитами банку

  • Тема 11. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ: ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ

  • Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану
  • Оцінка стану обслуговування позичальником заборгованості за кредитом

  • Класифікація кредитного портфеля

  • Аналіз кредитного портфеля банку

  • Тема 12. СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

  • Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

  • Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

  • Порядок використання резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій