Підготовка та підписання кредитної угоди

Кредитування і контроль

На третьому етапі за умови прийняття позитивного рішення про надання кредиту за результатами оцінки кредитоспроможності позичальника працівник кредитного відділу банку приступає до підготовки проекту кредитного договору. Цей етап також називають структуруванням кредиту - визначення параметрів кредиту, які б відповідали потребам клієнта та мінімізували кредитний ризик банку, забезпечуючи умови своєчасного погашення кредиту і відсотків за ним1.

Основною метою структурування є визначення ступеня допустимості та виправданості кредитного ризику й розробка заходів, які знижують можливість втрат від проведення цієї кредитної операції2.

У процесі структурування кредиту визначаються такі параметри:

• сума кредиту;

• строк кредиту;

вид і розмір забезпечення;

• рівень відсоткової ставки за кредитом і розмір комісії;

• метод надання кредиту;

• графік погашення відсотків і заборгованості за кредитом.

При визначенні суми кредиту необхідно враховувати, що недостатні обсяги кредитування призводять до недоодержання очікуваних прибутків (або навіть зазнавання збитків) і зменшення грошових потоків позичальника. Завищення суми кредиту призведе до неконтрольованого з боку банку використання позичальником надлишково отриманих коштів. Кредитний ризик банку буде зведено до мінімуму, якщо сума кредиту максимально відповідатиме потребі у фінансуванні проекту, на реалізацію якого береться кредит.

При визначенні строку кредиту необхідно враховувати циклічність виробництва, його сезонність, тривалість виробничого циклу та об'єктивну потребу в коштах кожного етапу реалізації проекту, який кредитується. У випадку необгрунтованого скорочення строку кредитування у позичальника може не вистачити коштів для погашення заборгованості за кредитом у встановлений строк. Надмірне подовження строку кредиту призведе до нецільового використання коштів позичальником після реальної окупності проекту, який кредитується.

Правильне визначення виду та розміру забезпечення дає змогу мінімізувати втрати банку у випадку невчасного погашення або взагалі непогашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом. Із метою мінімізації кредитного ризику банк може додатково вимагати надання позичальником гарантії, поручительства, страхового поліса, векселів фінансових підприємств. Приймаючи як забезпечення предмети застави, банк має визначити не тільки її ліквідність і вартість, а й суму витрат, які здійснить у зв'язку з її утриманням і контролем за її станом. Крім того, банку необхідно враховувати суму витрат, пов'язану з реалізацією застави у разі непогашення позичальником заборгованості за кредитом. У цьому випадку банки повинні мати на увазі, що деякі види застави можуть мати високу вартість, але незначні можливості швидкої реалізації, наприклад, ексклюзивне обладнання, великі споруди або об'єкти незавершеного будівництва.

У міжнародній банківській практиці, як правило, кредити надаються за умови наявності сталих і достатніх первинних джерел погашення кредиту, якими є грошові потоки позичальника. І лише у виняткових випадках кредити надаються з урахування можливості їх погашення за рахунок вторинних джерел, тобто застави. Тобто банк не виконує функцій, які йому невластиві та які потребують залучення фахівців із торгівлі рухомим і нерухомим майном. У випадках, коли відсутність забезпечення значно підвищує ризик за кредитом, банк вимагає його надання у формі ліквідних цінних паперів, майнових прав на вкладні рахунки та інших фінансових інструментів, реалізація яких у випадку непогашення кредиту можлива безпосередньо співробітниками банку без залучення сторонніх фахівців.

Вітчизняні банки в сучасних умовах розвитку фінансового ринку змушені працювати з різними видами забезпечення, зокрема із заставою у вигляді нерухомості, обладнання, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів тощо. Відсутність забезпечення за кредитом значно підвищує кредитний ризик банку, і тому такі кредити майже не надаються або надаються тільки фінансово стійким підприємствам, з якими у банку встановлено тривалі партнерські відносини.

Значна увага при структуруванні надається визначенню рівня відсоткової ставки або ціни кредиту. Значний вплив на рівень відсоткової ставки мають попит і пропозиція на кредитному ринку. В умовах підвищеного попиту на кредити та низького рівня конкуренції в банківському секторі банк може встановлювати вищу відсоткову ставку порівняно з банками-конкурентами з метою забезпечення більшого рівня прибутковості кредитної діяльності. У випадку загострення конкурентної боротьби банки змушені знижувати відсоткові ставки за кредитом і підтримувати їх на прийнятному для клієнтів рівні. Крім того, банки повинні враховувати, що доходи за кредитною операцією мають покривати витрати, пов'язані із залученням кредитних ресурсів, адміністративні витрати та забезпечувати банку запланований рівень прибутковості. Також банк має враховувати рівень ризику кредитної операції: чим нижчий рівень ризику, пов'язаний з конкретним позичальником, тим нижчий для нього буде рівень відсотка за інших рівних умов.

Метод надання кредиту передбачає умови, відповідно до яких кредит може видаватися разовою сумою після укладання кредитної угоди у формі оплати платіжних документів, шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника або у вигляді траншів у межах відкритої кредитної лінії згідно зі встановленим графіком.

Графік погашення кредиту має враховувати можливості позичальника й особливості проекту, який кредитується. Так, кредит може погашатися одночасно після закінчення строку кредитування або з розстроченням платежів. В останньому випадку кредит погашається певними частинами протягом усього строку кредитування відповідно до встановленого графіка. Останній варіант є менш ризикованим для банку, оскільки дає змогу вжити необхідних заходів, спрямованих на мінімізацію втрат банку, у разі невчасного погашення позичальником заборгованості за кредитом за певний період.

Після закінчення роботи зі структурування кредиту банк приступає до переговорів із клієнтом щодо укладання кредитного договору. При цьому потенційному позичальнику пропонуються умови майбутньої кредитної угоди, які можуть істотно відрізнятися від умов, що містяться в кредитній заявці клієнта. На цьому етапі до відома позичальника доводяться обов'язкові умови майбутньої кредитної угоди, без виконання яких кредит не може бути наданий, а також умови, щодо яких можливий компроміс. Обов'язковою умовою, наприклад, може бути збільшення вартості забезпечення, заміна забезпечення або надання гарантії чи поручительства третьої особи з метою мінімізації кредитного ризику банку. Компроміс, як правило, можливий щодо таких параметрів кредитної угоди, як рівень відсоткової ставки за кредитом, розмір комісії тощо. Кінцева мета переговорів - зближення позицій банку і клієнта за всіма позиціями та досягнення компромісу.

Після визначення й узгодження всіх параметрів майбутньої кредитної угоди складається проект кредитного договору, який передається на розгляд кредитному комітету (комісії).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредитування і контроль» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка та підписання кредитної угоди“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

  • Кредитна політика банку

  • Форми забезпечення кредиту

  • Порядок розрахунку ціни кредиту

  • Тема 2. ФОРМИ БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

  • Інвестиційне кредитування

  • Приклад

  • Перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні

  • Споживчий банківський кредит

  • Особливості кредитування у формі овердрафту

  • Інші форми кредиту

  • Приклад

  • Приклад

  • Тема 3. БАНКІВСЬКІ РИЗИКИ

  • Зовнішні ризики банку

  • Фінансові ризики банку

  • Функціональні ризики

  • Основні методи оцінки банківських ризиків

  • Організація ризик-менеджменту в банку

  • Тема 4. КРЕДИТНИЙ РИЗИК ЯК СКЛАДОВА БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ

  • Класифікація та оцінка кредитних ризиків банку

  • Тема 5. МЕНЕДЖМЕНТ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ

  • Методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля

  • Тема 6. УПРАВЛІННЯ ВІДСОТКОВИМ РИЗИКОМ

  • GАР-менеджмент відсоткового ризику

  • Хеджування відсоткового ризику

  • Тема 7. ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК

  • Організація процесу кредитування сільгоспвиробників

  • ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

  • Підготовка та підписання кредитної угоди
  • Моніторинг кредитних операцій банку

  • Тема 9. ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника - юридичної особи

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника-банку

  • Оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи

  • Приклад

  • Тема 10. ПРОБЛЕМНІ КРЕДИТИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БЕЗНАДІЙНИХ БОРГІВ

  • Методи управління проблемними кредитами банку

  • Тема 11. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ: ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ

  • Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану

  • Оцінка стану обслуговування позичальником заборгованості за кредитом

  • Класифікація кредитного портфеля

  • Аналіз кредитного портфеля банку

  • Тема 12. СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

  • Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

  • Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

  • Порядок використання резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій