Модифікована дюрація обчислюється за формулою:
Курсова зміна ціни фінансового інструмента (у процентах) приблизно дорівнює добутку AD на зміну дохідності (ставки дисконтування).
Застосування показника AD вимагає певної обережності, тому що він перебільшує розмах падіння цін при великому зростанні процентних ставок і занижує масштаби зростання цін при їхньому значному падінні — так звана властивість опуклості (convexity), обумовлена другою похідною. Цей ефект істотно нелінійний. Труднощі також виникають при розрахунках AD для облігацій з правом дострокового викупу емітентом.
Процентний ризик комерційного банку, VARn, може бути визначений за такою формулою:
де А — чутливі активи банку; L — чутливі пасиви банку; DA — середньозважена модифікована дюрація активів банку; Dп — середньозважена модифікована дюрація пасивів банку; VАRд — максимально можлива зміна процентної (дисконтної) ставки за певний період.
Одним з основних методів зменшення процентного ризику банку є похідні інструменти. Кожен із них використовується з метою зниження специфічним чином процентного ризику, зафіксувавши процентну ставку за запозиченнями або вкладеннями, а також для регулювання співвідношення запозичень та вкладень за фіксованою та плаваючою процентними ставками в портфелі банку. Крім того, процентний ризик банку можна зменшувати за допомогою такого методу страхування, що передбачає повну передачу відповідного ризику страховим компаніям.
Інвестиційний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних банком.
Для оцінки ступеня ризиковості інвестиційного портфеля банку (сукупності всіх придбаних банком цінних паперів) може бути використане середньоквадратичне відхилення, яке обчислюється за формулою:
де С — загальна величина інвестиційного портфеля банку; VARi(j) — максимально можлива із заданою надійністю зміна курсу і (j)-ro цінного папера (у процентах); Xi(j) — частка (питома вага) і-то (j-го) цінного паперу в загальній сумі інвестиційного портфеля; ƥ — коефіцієнт кореляції між змінами курсів i-го та j-го цінних паперів.
Основним методом зниження ризиковості інвестиційного портфеля банку є диверсифікація вкладень, тобто розподіл коштів між різними видами цінних паперів (акціями, облігаціями різних емітентів з різними строками погашення).
Ризик ліквідності комерційного банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо здатності банку забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед клієнтами шляхом перетворення активів на кошти.
Цей ризик є похідним від ризиків щодо активних та пасивних операцій банку.
Основним методом зниження ризику ліквідності банку є збалансування активів та пасивів банку. Характер активних статей комерційного банку, їх строковість мають відповідати характеру та строковості пасивних статей.
Ризик капітальної стійкості банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо того, що втрати перевищать резерви на їх покриття.
Цей ризик є похідним від ризиків щодо активних операцій комерційного банку.
Ризик неплатоспроможності (банкрутства) банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо того, що банк виявиться неспроможним відповідати за своїми зобов'язаннями.
Це ризик того, що банк виявиться одночасно неліквідним, збитковим і з від'ємним капіталом. Ризик неплатоспроможності (банкрутства) банку є похідним від усіх розглянутих вище фінансових ризиків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18.4. Управління банківськими ризиками“ на сторінці 5. Приємного читання.
