• 16.1. Рейтингові системи оцінки банків
• 16.2. Основні компоненти рейтингової системи CAMELS
16.1. Рейтингові системи оцінки банків
Слово "рейтинг" походить від старофранцузького слова "rate" і від латинських слів "rata", "ratus", що, відповідно, означають "розбір", "частка", "розраховувати", "вираховувати", "калькулювати" тощо. Під рейтингом розуміють процес чи дії з приблизного підрахунку, кількісного вимірювання чи оцінки, що дозволяють віднести певну виміряну кількість чи вартість відносно критерію чи стандарту до певного класу, розряду чи рангу. У результаті проводиться групування об'єктів (показників тощо) у визначеній послідовності за ступенем спадання класифікаційної ознаки. У банківській системі рейтинг — це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дозволяє розглядати всі банки з єдиної позиції.
Потреба в рейтингу банків, інших кредитно-фінансових та фінансових інституцій зумовлена бажанням учасників фінансового ринку орієнтуватися, знати і мати інтегральну оцінку фінансової позиції інших учасників, що виступають як партнери, конкуренти чи нейтральні особи, бачити особисту позицію відносно них. У результаті рейтингу на визначену дату отримують оцінку стану учасників фінансового ринку за шкалою низки диференційованих і особливим чином вирахуваних інтегральних показників. Шляхом рейтингових оцінок досягається транспарентність (відкритість) фінансового ринку для його учасників.
Про важливе значення рейтингу свідчить те, що за кордоном учасники фінансового ринку намагаються самі надавати необхідну інформацію рейтинговим агентствам, оскільки встановлення в таблиці рейтингу оцінки NR (немає рейтингу) розглядається як сигнал для потенційних клієнтів про несприятливу фінансову ситуацію і вірогідну неплатоспроможність наведеної у списку установи без рейтингу.
В Україні проблеми становлення цілісної системи рейтингів та їх публікування пов'язані з:
• відсутністю належного фінансового законодавства про банківську діяльність та функціонування інфраструктури ринку інформаційних послуг;
• відсутністю законодавчого визначення замовників на рейтингову інформацію та відповідальності за несвоєчасне подання достовірних звітних даних для встановлення рейтингів;
• недостатніми напрацюваннями власних методик рейтингів, обмеженою та слабкою їх апробацією, невисокою довірою до них з боку користувачів аналітичної інформації, відсутністю належних умов для застосування відпрацьованих рейтингових методик високорозвинених країн;
• проблемністю створення рейтинговими агентствами власної достовірної інформаційної бази про банки;
• відсутністю підтримки з боку НБУ та інших державних структур і їх сприяння становленню інфраструктури ринку інформаційних послуг.
У міжнародній практиці існують різні типи узагальненої оцінки діяльності банків.
За призначенням рейтинги можна розділити на такі, що:
• 1) призначені інформувати будь-яких учасників фінансового ринку (уніфіковані );
• 2) орієнтовані тільки на його професійних учасників (диференційовані).
До першої групи можна віднести інтегральні рейтинги А. Альтмана, В. Кромонова, Є. Ширінської, А. Гуревича. До другої групи — рейтинги CAMELS НБУ, О. Шматова тощо.
За методом вирахування рейтинг банків поділяють на:
• 1) номерний;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 16 УЗАГАЛЬНЮЮЧА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
