• 1. Надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі. Такі заходи дають змогу банку застрахуватися від можливого падіння курсу валюти кредиту.
• 2. Хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ю-черсів, опціонів).
• 3. Диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Суть цього методу зниження валютного ризику полягає у здійсненні операцій не з однією, а з декількома валютами, які не корелюються.
• 4. Страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії.
Процентний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення банком втрат унаслідок непередбачених змін процентних ставок. Цей ризик є наслідком незбалансованості активів та пасивів з плаваючою процентною ставкою.
Основним методом оцінки процентного ризику банку є аналіз гепу.
Геп — це поняття, яке характеризує різницю між величиною активів та пасивів, чутливих до зміни ставок процента, й які мають бути переоцінені або погашені до певного строку.
До чутливих до змін процентної ставки активів належать придбані банком облігації, доходи майбутніх періодів тощо.
Чутливі до зміни процентної ставки пасиви — це кошти на поточних рахунках, депозити та отримані міжбанківські кредити. Нечутливі пасиви — це капітал банку (статутний, резервний та ін.).
Принципи управління гепом можна сформулювати таким чином:
• 1. Зміна процентного прибутку, який отримується при заданому співвідношенні активів та пасивів, у результаті зміни процентної ставки, залежить від величини гепа.
• 2. У разі негативного гепа при зростанні ставки процента процентний прибуток зменшиться, а при її зниженні — зросте. Навпаки, при позитивному гепі, при зростанні ставки процента процентний прибуток збільшується, а при її зниженні — зменшується.
• 3. Поняття гепа нерозривно пов'язано зі строками погашення або переоцінки пасивів та активів. Якщо ці строки суттєво різняться, то виникає так званий ефект Стігума-Бренча, згідно з яким, якщо пасиви (активи) багаторазово переоцінюються до того, як здійснюється переоцінка активів (пасивів), то це й буде визначати позицію гепа, що розраховується на момент переоцінки.
• 4. Позиція гепа визначається характером діяльності банку.
Аналіз дюрації становить суть класичного підходу до оцінювання процентного ризику.
Дюрація являє собою середньозважений (з вагами) час до погашення певного фінансового інструмента. Вона обчислюється за формулою:
де Ct — величина грошового потоку в момент часу і; Р — теперішня (приведена) вартість фінансового інструмента; г — ставка дисконтування; Т — строк фінансового інструмента.
Дюрація дає можливість порівнювати альтернативні потоки платежів шляхом аналізу їхньої чутливості до зміни процентних ставок. У тому разі, якщо зайнято в борг під зобов'язання виплатити 1000 грн через рік (дюрація заборгованості дорівнює 1), то було б розумно з метою захисту від зміни процентних ставок купити, наприклад, безкупонну облігацію з номіналом 1000 грн, що погашається через рік.
У такому разі зобов'язання будуть приведені відповідно до активів (що ілюструє результат теореми Самуельсона про імунітет).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „18.4. Управління банківськими ризиками“ на сторінці 4. Приємного читання.
