як "форму передачі у тимчасове кредитування коштів у грошовій або грошово-натуральній формі на умовах строковості, повернення, платності та цільового характеру, що надається однією юридичною або фізичною-особою-кредитором, іншій особі-позичальнику" [363, с.265-266];
як "певну суму грошових коштів кредитора (банківської чи небанківської фінансово-кредитної установи), він надає у тимчасове користування позичальникові на умовах повернення, строковості, плати, забезпечення та цільового використання з метою отримання прибутку та сприяння розвитку економіки" [113, с. 173], оскільки найбільш правильним є підхід до визначення "кредиту" як "відносин" пов'язаних із передачею "коштів" або "певної суми грошових коштів кредитора" на певних умовах позичальнику.
Однак в даному випадку обмежується дане визначення лише таким видом кредиту як банківський. Але враховуючи те, шо в деяких визначеннях вказується грошова і товарна форми, то відношення терміну "кредит" до терміну "банківський кредит" товарна форма немає ніякого, оскільки характеризує інші види кредиту.
Саме трактування кредиту як "відносин", що несуть в собі віру, надію, відповідальність, які, на думку Євтух О.Т. "важко, а подеколи й неможливо, зробити предметом вимірювання". На думку автора, розуміння кредиту "як певних благ, наданих у тимчасове кредитування (у борг) робить йогоне лише конкретним, легко вимірюваним і зрозумілим практикам-економістам, а й більш науковим (пізнаваним)" [153, с.10].
Не підтримуємо думку Завгороднього А.Г. [144, с.244], який обмежується при визначення терміну "кредитування" лише банківським кредитом: "Кредитування – надання суб'єктові господарювання банківських кредитів на засадах платності, строковості й повернення". Адже є й інші види кредиту, зокрема, комерційний кредит, який займає вагоме місце в практиці фінансування суб'єктів господарювання.
Кириченко О.А. [164, с.209] зосереджує увагу на відмінності категорій "кредит" та "кредитування" і стверджує, що "кредит як економічна категорія з приводу зворотного руху позиченої вартості відображає теорію кредитних відносин, тобто показує, у чому його суть, а кредитування відображає практичну реалізацію кредитних відносин, тобто техніку й технологію надання та повернення позик". На думку автора, сутність кредитних відносин полягає в системі економічних відносин між суб'єктами ринку щодо надання позики у грошовій або товарній формах на умовах, передбачених договором, який визначив би умови отримання та повернення кредиту, форму повернення, розмір відсоткової ставки, графік сплати, права та обов'язки.
Отже, в основному, більшість визначень категорії кредит, розглядають кредитні відносини, як правило, з позиції двухсубєктності, хоча, на думку Новашиної Т.С. [257, с.6], "по мірі розвитку кредитних відносин, кількість учасників угоди може збільшитись, наприклад, у випадку надання синдикованого чи консорціум ного кредиту при збережені їх статусу кредитора і позичальника. Особливо слід відмізначити появу таких учасників як колекторські агентства, страхові компанії, рейтингові агентства, інвестиційні фонди, макрофінансові організації, судові органи і інші учасники фінансового ринку", які прямо чи опосередковано приймають участь у кредитному процесі.
Онисько С.М. [267, с.59] трактуючи кредит як "економічні договірні відносини" стверджує, що вони виникають "з приводу руху коштів між кредитором, позичальником за участі посередника, який може бути замінений договором застави, на умовах платності, забезпечення, строковості, цільового характеру та поверненості". Тобто в його визначенні не виключена участь в кредитних відносинах й інших учасників, окрім кредитора і позичальника.
Тобто, сучасні кредитні відносини в умовах розвитку ринкових відносин характеризуються багатосубєктністю і ускладненням зв'язків.
Ми ж повинні дати загальне визначення, яке стосувалось би всіх видів кредитних відносин, як частини економічних відносин, включаючи не тільки відносини пов'язані із рухом позикового капіталу, позики а й ті, які виникають при реалізації товарів з відстрочкою платежу, попередньою оплатою, операціями із вкладами населення тощо.
На нашу думку, кредит – це економічні відносини, що виникають між суб'єктами кредитних відносин (кредитором і позичальником) з приводу надання в тимчасове користування об'єкта кредитних відносин (грошових коштів чи матеріальних цінностей) за умови повернення і платності.
Характеризуючи банківський кредит, більше акцентується увага на "формі руху позичкового капіталу", на "формі руху вартості" тощо.
Часто зустрічаються поняття "позичка", "позика" і "кредит", які використовують як тотожні, однак між ними є суттєві відмінності. Термін "кредит" – походить від латинського слова "creditum", що означає позика, борг; "credere" – вірю, довіряю.
З часом змінились погляди на сутність кредиту і визначальною ознакою кредиту не могла бути довіра, оскільки вона притаманна будь-яким економічним відносинам, а наявність застави є свідченням скоріше за все недовіри.
Бунге М. розглядав кредит як угоду " на строк ...в якій одна сторона передає цінність за умови повернення рівноцінності в майбутньому" [34].
Тобто, в даних підходах до визначення сутності кредиту чітко розмежовується в часі процес передачі цінності та процес її повернення.
Маркс розглядав кредит як форму руху позичкового капіталу (капіталу в основному в грошовій формі, шо приносить дохід у вигляді процентів). Разом з тим, зауважував, що "... позичковий капітал, хоч би якою була його форма і хоч би як природа його споживчої вартості модифікувала зворотну сплату, завжди є лише особливою формою грошового капіталу. Тому шо те, шо дається тут у позичку, завжди є визначена грошова сума, і на цю суму нараховується і відсоток" [221].
Івасів Б.С. [156, с.246] так дає визначення позичкового капіталу: "...грошовий капітал, який передасться у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента".
На думку Реверчука С.К. [113, с.175], існує відмінність між поняттями "позика" і "позичка", яка полягає "у специфіці оформлення взаємозв'язків між кредитором і позичальником... позику ініціює і виконує всю роботу з оформлення і обслуговування сам позичальник, а позичка формулюється як здійснення і надання коштів з ініціативи позикодавця (кредитора), який розмішує сконцентровані ним тимчасово вільні кошти вкладників з метою отримання прибутку". Більше того, автор зауважує, що згідно законодавства України "...позичка не має жодного відношення до кредитування, а стосується лише випадків передавання певних речей у користування інших".
Підтвердженням цього є Новий Цивільний кодекс України, що містить два майже однакових за звучанням і написанням терміни – "позика" і "позичка", однак відмінних один від одного за сутністю самої операції: за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а остання зобов'язується повернути першій стороні цю суму грошей або цю кількість речей цього ж роду та цієї якості; за договором позички одна сторона безоплатно передає іншій стороні речі для користування протягом встановленого строку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ“ на сторінці 5. Приємного читання.
