Погіршення останніми роками фінансового стану окремих банків невиконання ними економічних нормативів, банкрутство деяких з них, спричинене не лише негативним впливом світової фінансової кризи – все це є результатом збитковості кредитної діяльності, внаслідок недосконалої системи оцінки кредитних проектів і відсутності ефективної системи внутрішнього контролю за ризиками, властивими кредитним операціям.
Так, впродовж 2009-2011 рр. діяльність банківських установ все ще залишається збитковою, хоча сума збитку скоротилася з 38450 млн. грн., в 2009 р. до 7708 млн. грн. в 2011 р.
Не менш важливим для мінімізації кредитних ризиків в процесі надання окремої позики є ретельна перевірка складання документації, що є початком кредитних відносин. На думку Толстошеєвої А. [361, с. 61], "неточності неконкретний опис дій, не передбачення певних обставин, нечітке формулювання обов'язків та відповідальності – усе це може призвести до підвищення кредитного ризику та виникнення проблемних кредитів".
Існує декілька методів мінімізації кредитних ризиків, застосування яких має місце в практиці вітчизняних банків [76].
Під методом управління банківським кредитним ризиком слід розуміти сукупність прийомів і способів впливу на нього з метою його попередження, підтримки на визначеному рівні та його мінімізації.
Основними методами управління кредитними ризиками є диверсифікація, лімітування, концентрація, страхування і самострахування (створення резервів за кредитними операціями банків), хеджування; здобуття додаткової інформації; моніторинг, контроль та моделювання ризику.
Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон).
Диверсифікація може бути галузевою, що означає розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Для зниження загального ризику портфеля вирішальне значення має добір галузей, який повинен ґрунтуватися на результатах статистичних досліджень. Найвищий ефект досягається в разі вибору позичальників, котрі працюють у галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу.
Сутність географічної диверсифікації полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, географічних територіях, країнах із різними економічними умовами. Використовувати географічну диверсифікацію як метод зниження кредитного ризику бажано лише великим банкам, які мають розгалужену мережу філій та відділень на значній території, що дає можливість нівелювати вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь на кредитоспроможність позичальників.
Крім того, існує портфельна диверсифікація, яка означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників – великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, домашніми господарствами тощо, за допомогою якої можна збалансувати ризик і дохідність кредитного портфеля банку.
Застосування такого методу управління кредитними ризиками вимагає обережного її застосування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень кваліфікованої підготовки банківських працівників, що володіють глибокими знаннями в різних сферах (знання ринку, специфіки географічних територій, практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників).
Взагалі банківські установи сьогодні активно застосовують такий метод, свідченням чого є наданні значної кількості дрібних позичок.
Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки. Ліміти можуть установлюватися за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних позичальників за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризиковими напрямками кредитування.
Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо розмірів наданих позик. Кредитний ризик банку обмежується встановленням ліміту загального розміру кредитного портфеля, обмеження величини кредитних ресурсів філій банку і т. ін.
Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позики чи напрямку кредитування і виражаються як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи). За базу під час розрахунків нормативів можна брати обсяг капіталу банку, розмір кредитного портфеля, валюту балансу та інші показники.
Протилежним за економічним змістом диверсифікації є концентрація як метод управління кредитними ризиками, яка означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів.
Формуючи кредитний портфель, слід додержувати певного рівня концентрації, оскільки кожний банк працює в конкретному сегменті ринку і спеціалізується на обслуговуванні певної клієнтури.
Визначення оптимального співвідношення між рівнями диверсифікації та концентрації кредитного портфеля банку є завданням, яке має вирішувати менеджмент кожного банку залежно від обраної стратегії, можливостей та конкретної економічної ситуації в країні.
Управляти кредитним ризиком можна через страхування кредитного ризику у страховій компанії з передачею ризику їй, та страхування кредитного ризику з використанням похідних фінансових інструментів (опціонів, свопів та ін.).
Хеджування як метод управління ризиками можна визначити як сукупність дій та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку. При хеджуванні зниження кредитних ризиків досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування кредитних угод на строковому ринку і ринку реального товару. Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку (деривативи) – форвардні контракти, опціони та ф'ючерсні контракти, які засвідчують право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оптимізація кредитних ризиків в системі банківського кредитування суб'єктів аграрного виробництва“ на сторінці 3. Приємного читання.
