TextBook Рис. 10.3. Основні показники прибутковості роботи банкуАналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується за допомогою способу ланцюгових підстановок.Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:• прибутковість активів (ROA);• прибутковість капіталу (ROE).Прибутковість активів розраховується за такою формулою: .Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.Але у зв’язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів і розраховують процент прибутковості робочих активів: .Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов’язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не дає доходу.На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.Прибутковість капіталу розраховується за формулою: .Оптимальне значення цього показника не менше 15 %.Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу: .Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з’ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.Для оцінки ефективності видатків банку використовується показник рівня їх прибутковості (Rв), який розраховується за такою формулою: .Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості.Прибутковість (рентабельність) доходу розраховується у такий спосіб: .Оптимальне значення цього показника 7—8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат. Показник прибутковості доходу відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.Ефективність операційної діяльності комерційного банку мож¬на оцінити за допомогою показника чистого спреду, який розраховується за такою формулою: .За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів: .Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, є:
Основні коефіцієнти прибутковості(ефективності) діяльності банку
Коефіцієнт Орієнтовне значення коефіцієнтаПрибуток на активи 1,00Прибуток на капітал 15,00Чистий спред 1,25Чиста процентна маржа 4,50Дохід від плати за послуги 1,00Чиста операційна маржа 6,50Управлінські витрати (% загальних активів) Витрати на персонал 2,00Інші операційні витрати 1,50Загальні операційні витрати 3,50Витрати на забезпечення під збитки за позиками 0,50Чистий дохід до оподаткування 2,0010.5. Аналіз ефективностідіяльності працівників банкуОскільки оплата праці є найголовнішим компонентом непроцентних видатків банку, то продуктивність роботи працівників, що вимірюється як через витрати на їх утримання, так і через їх чисельність, може свідчити про ефективність роботи самого банку. Однак слід враховувати, що у поточний період економія на зарплаті через її значне скорочення (або скорочення чисельності працівників) може призвести до зниження якості та мотивації роботи, а звідси — до зниження через деякий час ефективності роботи банку.Продуктивність роботи працівників банку розраховується за такою формулою: .Показник продуктивності працівників банку аналізується через порівняння його з плановим показником, а також з аналогічним показником відповідного періоду минулого звітного року або з аналогічними показниками інших банків. При цьому необхідно звернути увагу на те, що ці показники суттєво різнитимуться в разі порівняння банків з невеликою кількістю працівників (але з високою заробітною платою) і банків з великою чисельністю низькокваліфікованих працівників (з низькою заробітною платою) істотно різняться. Тому для порівняння застосовується показник окупності витрат на утримання персоналу (Кокуп): .Цим коефіцієнтом вимірюється окупність витрат на утримання працівників банку. Він показує чистий ефект від рішень щодо мотивації роботи працівників незалежно від того, чи ці рішення передбачають використання працівників низької кваліфікації та відповідно з низькою заробітною платою, чи спрямовані на високі видатки для висококваліфікованих працівників.Наведені показники, крім порівняння з показниками інших банків, також аналізуються і в динаміці.На зміну їх величини впливають:• сума чистого прибутку;• сума видатків на утримання персоналу;• чисельність працівників.Кількісний вимір впливу наведених показників на коефіцієнти ефективності роботи працівників банку можна здійснити за допомогою способу ланцюгових підстановок.Питання для самоперевірки1. Назвіть складові балансового прибутку та чистого прибутку.2. Назвіть основні напрями аналізу прибутку та джерела інформації.3. Які основні фактори впливають на зміну банківського прибутку?4. Побудуйте факторну модель балансового прибутку банку.5. Які фактори впливають на прибуток від кредитних операцій? Методика розрахунку впливу окремих факторів.6. Побудуйте формулу розрахунку точки беззбитковості роботи банку.7. У чому сутність стратегічного аналізу прибутку банку?8. Як розрахувати необхідний рівень умовно постійних витрат банку на основі точки беззбитковості?9. Як розподіляється прибуток банку?10. Які існують відносні показники прибутковості (рентабельності) роботи банку? Методика їх розрахунку.11. Використовуючи декомпозиційний аналіз побудувати формулу Дюпона.12. На основі формули Дюпона назвіть можливі резерви збільшення прибутковості капіталу.13. Як розрахувати відсотковий спред та відсоткову маржу?ТЕМА 11. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ11.1. Економічна сутність ліквідності банку та її значення в банківській діяльності.11.2. Фактори, що впливають на рівень ліквідності банку.11.3. Показники ліквідності, що використовуються банками України.11.4. Міжнародний досвід оцінки ліквідності банку.11.5. Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності.11.1. Економічна сутність ліквідності банкута її значення в банківській діяльностіЛіквідність — одна з узагальнюючих якісних характеристик діяльності банку. Правильна оцінка ліквідності та ефективне управління нею є однією з найважливіших передумов успішної діяльності банку.Термін «ліквідність» (від лат. liquidus — рідкий, плинний) у буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти.Під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх зобов’язань. Причиною надзвичайної важливості підтримання належної ліквідності комерційного банку є сама специфіка його діяльності: він оперує великою масою чужих грошей, які в будь-який момент можуть бути вилучені їх власниками.Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів, зокрема таких, як видача кредитів та здійснення витрат.Поняття «ліквідності» тісно пов’язане з поняттям «платоспроможності». Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність — це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов’язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів.Коли відсутня ліквідність, банк навряд чи може бути платоспроможним. Як показує практика, втрата банком ліквідності призводить до його неплатоспроможності, після чого, як наслідок, настає банкрутство.Отже, в забезпеченні діяльності комерційного банку високого рівня стабільності, тривалості і надійності ліквідність первинна, платоспроможність — вторинна.Досягнення належної ліквідності без зниження прибутковості є непростим завданням — у кожній фінансовій угоді виявляється суперечність між ліквідністю та прибутковістю. Цей конфлікт можна вважати центральною проблемою, яку розв’язує банк, розміщуючи кошти. Отже, ліквідність банку ґрунтується на постійному підтриманні об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими та розміщеними ним коштами через оперативне управління їх структурними елементами. Ураховуючи це в банківській теорії та практиці ліквідність розглядають як «запас» та як «потік», тобто в статиці та в динаміці. При цьому ліквідність як «запас» (статична ліквідність) включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу через зміну структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів. Отже, ліквідність як «запас» являє собою миттєву ліквідність банку на певний момент часу. Ця ліквідність вимірюється та оцінюється за допомогою коефіцієнтів — показників ліквідності балансу.Ліквідність як «потік» характеризується з позиції динаміки, що передбачає оцінку здатності комерційного банку протягом певного періоду поліпшувати недостатній рівень ліквідності або не допускати погіршення досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів та пасивів, залучення додат¬кових коштів, підвищення фінансової стійкості банку завдяки зростанню доходів. Отже, кожний комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримання своєї ліквідності на певному (оптимальному) рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди, так і прогнозування результатів діяльності та проведення в майбутньому науково обґрунтованої політики у сфері формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення та резервів, залучення коштів юридичних і фізичних осіб, здійснення активних кредитних операцій. Тобто ліквідність як «потік» являє собою ліквідність банку протягом певного періоду в динаміці, тобто відбиває її зміни, напрями цих змін, тенденції подальших коливань. Про достатню ліквідність комерційного банку можна говорити лише тоді, коли є достатньою його ліквідність в динаміці, яка, у свою чергу, передбачає належний рівень статичної ліквідності в кожний момент часу. Джерелами коштів для виконання зобов’язань банку є грошові кошти банку (готівка в касі та кошти на кореспондентських рахунках), активи, що можуть бути швидко перетворені в грошові кошти, міжбанківські кредити, які за необхідності можуть бути отримані з міжбанківського ринку чи від Центрального банку. Використання цих джерел не повинно супроводжуватися втратами для банку, тобто обертатися збитками. Наприклад, продаж цінних паперів або інших активів як джерело виникнення ліквідних коштів, повинен здійснюватися в звичайному режимі, на попередньо обговорених умовах щодо ціни та строків. Але присутність двох указаних ознак ліквідності банку (своєчасність виконання зобов’язань та без втрат) обумовлюється великою кількістю факторів внутрішнього та зовнішнього порядку, що визначають якість діяльності банку.11.2. Фактори, що впливають на рівеньліквідності банкуДо внутрішніх факторів відносять: капітальну базу банку, якість його активів, депозитів, ступінь залежності від зовнішнього фінансування, збалансованість активів та пасивів за строками, якість менеджменту, імідж банку.Капітальна база банку забезпечує фінансову стійкість банку. Власний капітал, основу якого становлять статутний та інші фонди, є головним захисним джерелом поглинання ризику активів та гарантування коштів клієнтів. Чим більший власний капітал банку, тим більша, за інших рівних умов, його ліквідність.Якість активів визначається на основі їх ліквідності, ризикованості, дохідності та диверсифікованості. Ліквідність активів — це їх здатність трансформуватися в грошові кошти через їх реалізацію або погашення зобов’язань боржником. Ступінь ліквідності активів залежить від їх призначення. Активи банку в грошовій формі призначені для виконання платіжної функції, інші — для отримання доходу тощо. У зв’язку з цим за ступенем ліквідності активи банку можна поділити на кілька груп:Першу групу становлять високоліквідні активи, до яких відносять: • грошові кошти банку в його касі та на кореспондентських рахунках;• державні цінні папери (за стабільної фінансової ситуації), які банк може продати у разі браку готівкових коштів.Підтримання обсягу першої групи активів на певному рівні є необхідною умовою забезпечення ліквідності банку.Другу групу активів за ступенем ліквідності становлять короткострокові позички клієнтам, міжбанківські кредити, факторингові операції, корпоративні цінні папери. Ці активи мають довший період перетворення в грошові кошти.Третя група охоплює довгострокові вкладення та інвестиції банку, довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери.До четвертої групи відносять низьколіквідні активи у вигляді прострочених позичок, деяких цінних паперів, будівель і споруд.Диверсифікованість активів означає ступінь розподілу ресурсів банку за різними сферами розміщення. Показниками диверсифікованості є: структура активів банку за основними напрямами вкладення ресурсів, структура кредитних вкладень за об’єктами та суб’єктами, структура портфеля цінних паперів, структура валют, з якими банк здійснює валютні операції, структура банків-кореспондентів тощо. Чим більша диверсифікованість активів, тим вища ліквідність банку.Якість депозитної бази визначається часткою стабільних депозитів у банку. Підвищення стабільної частки депозитів зменшує потребу банку в ліквідних коштах, оскільки передбачає відновлюваність зобов’язань банку. Найбільша стабільність спостерігається у депозитів до запитання, що пов’язано з їх низькою залежністю від рівня процентної ставки. Незважаючи на те, що ці депозити мають бути погашені на першу вимогу в будь-який момент (невідомий банку), загальна їх сума (за стабільної економічної ситуації та стійкого фінансового стану банку) залишається стабільною (витрати клієнтів з цих депозитів перекриваються надходженнями коштів на них). З іншого боку, стабільність депозитів до запитання знижується через складність прогнозування їх витрачання, тоді як за строковими депозитами точно відомий термін виплати, хоча їх належність до банку значною мірою визначається рівнем процентної ставки.Залежність від зовнішнього фінансування істотно впливає на ліквідність банку. Міжбанківський кредит у не дуже великих обсягах та не за великими процентними ставками не завдає шкоди ліквідності банку, а навпаки — дає змогу ліквідувати тимчасову нестачу коштів, іноді найдешевшим способом. Але якщо міжбанківський кредит переважає в ресурсах банку, несприятлива кон’юнктура на міжбанківському ринку може призвести до краху банку. Банк, що дуже залежить від зовнішніх джерел фінансування, не має власної бази для бізнесу, не має перспектив розвитку та ризикує стійкістю своєї ресурсної бази.Збалансованість активів та пасивів за строками має значний вплив на ліквідність банку. Виконання банком зобов’язань перед клієнтами передбачає погодження строків, на які інвестуються кошти, зі строками, на які ці кошти надали вкладники. Певна частина депозитів може використовуватись і для довгострокового інвестування чи кредитування, але для більшої частини активів та пасивів збалансованість за строками є необхідною.Розглянуті фактори, що зумовлюють ліквідність банку, мають більше чи менше значення залежно від індивідуальних особливостей банку, фінансового стану засновників, кола клієнтів, терміну функціонування банку, спеціалізації, якості менеджменту тощо.Тому, визнаючи багатофакторність проблеми ліквідності банку, важливо також враховувати його індивідуальність, виділяти головні фактори, що мають для даного банку найістотніше значення.Стан ліквідності банку дуже залежить від ряду зовнішніх факторів, що лежать за межами компетенції банків. Ці фактори можна розділити на програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні, довгострокові тощо.Програмними факторами є економічне становище країни, її економічна політика (особливо грошово-кредитна, фіскальна), розвиток ринку цінних паперів та міжбанківського ринку, організація системи рефінансування, повноваження та ефективність роботи контрольних органів.Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні політичні та економічні події (характерно для України 90-х років).Сезонні зміни, як правило, пов’язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням інших сезонних галузей. У комерційних банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців в економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз або фаз піднесення та економічного процвітання.Довгострокові коливання можуть охоплювати кілька економічних циклів та бути результатами таких факторів, як зрушення в споживанні, заощадженні, інвестиційних процесах, кількості населення, його зайнятості, науково-технічному рівні виробництва тощо.Таким чином, ліквідність банку — якісний стан його діяльності, обумовлений великою кількістю факторів, що постійно змінюються, це динамічний стан, що складається поступово.Узагальнюючи, можна сказати, що на динаміку зміни суми ліквідних коштів у банку впливають два основні фактори (які і є результатом дії наведених вище факторів):• залучення або втрата коштів у зв’язку зі збільшенням або зменшенням вкладів;• те саме у зв’язку зі зростанням (скороченням) кредитів та (або) інвестицій.Виходячи з цього дуже важливим питанням є вимірювання лік¬відності банку в кожний момент (ліквідності як «запасу»), передбачення майбутньої ліквідності в плановому періоді (на основі прогнозування зміни обсягу депозитів, кредитів та інвестицій як головних джерел формування та напрямків використання коштів) та на цій основі безпосереднє управління ліквідністю через управління активами та (чи) пасивами з метою забезпечення виконання банком своїх зобов’язань у строк, в повній сумі та не на шкоду прибутковості.11.3. Показники оцінки ліквідності,що використовуються банками УкраїниМеханізмом забезпечення ліквідності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний. З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Серед них є і нор¬мативи ліквідності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобов’язання, а в динаміці — ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового стану банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обов’язкові нормативи — ризику, капіталу, валютних позицій — безпосередньо не пов’язані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану.З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками: .Нормативне значення нормативу Н4 має бути не меншим ніж 20 %.Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку.Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Цей норматив визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання: .До активів первинної та вторинної ліквідності в розрахунку нормативу поточної ліквідності належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; строкові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції; боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; надані кредити.До зобов’язань належать: кошти до запитання; короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; кошти бюджету України; строкові депозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітовані банком; субординований борг банку; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 30 %, з 01.07.2002 р. — 35 %, з 01.01.2003 р. — 40 %.Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань.До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов’язання з початковим строком погашення до одного року: .До ліквідних активів у розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, надані іншим банкам.До короткострокових зобов’язань належать: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 %.Нормативи ліквідності розраховуються комерційними банками на підставі щоденних балансів (за формою № ІД-КБ «Баланс комерційного банку»). Контроль за дотриманням обов’язкових економічних нормативів комерційних банків здійснюється НБУ щоденно та щомісячно. Такий контроль дає змогу обмежити ризиковані активні операції банків, підтримувати їх ліквідність на достатньому рівні, допомогти банкам в управлінні ліквідністю встановленням певних орієнтирів (нормативів), яких банки зобов’язані дотримуватися. На підтримання ліквідності спрямоване також обов’язкове резервування залучених коштів (15 % залучених коштів повинні зберігатися на кореспондентському рахунку в НБУ), за допомогою якого створюється мінімально необхідний запас ліквідності. Обмеженням є те, що кошти обов’язкових резервів можуть бути витрачені практично тільки на повернення депозитів, а не на кредитування чи інші витрати, хоча існує можливість маневрування в невеликих межах (звітним періодом з резервування є 10 діб, резерви розраховуються як середня арифметична, тому на певний день може існувати недорезервування, але воно має бути перекрито перерезервуванням в наступні дні). Дотримання норм обов’язкового резервування, проте, не гарантує ліквідності банку (обов’язкове резервування не враховує структури та якості пасивів, які різні в усіх банків), тому банк повинен самостійно створювати необхідні резерви ліквідних коштів, не допускаючи при цьому зниження прибутковості. Механічне дотримання нормативів без прогнозування, без стратегії управління ліквідністю зменшує прибутковість банку та не гарантує фінансової стійкості банку в майбутньому.Додатково для оцінювання ліквідності комерційного банку доцільно використовувати такі допоміжні показники:Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л). Розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов’язань (З) за формулою:Кз.л =А / З • 100 %,де А — активи банку, які включають готівкові кошти банку, банківські метали; кошти в НБУ, в інших банках; дебіторську заборгованість; надані кредити (пролонговані множаться на коефіцієнт 0,7); кошти бюджетів України до розподілу, кредити за рахунок бюджетних коштів; цінні папери; товарно-матеріальні цінності; вкладення, основні засоби, нематеріальні активи; інші активи;З — зобов’язання банку, які включають кошти інших банків (у тому числі НБУ), кошти бюджету та фондів, кошти клієнтів; цінні папери власного боргу; транзитні рахунки; кредиторську заборгованість, гарантії, акцепти; інші пасиви.Оптимальне значення — не менше 100 %, тобто всі зобов’язання банку повинні повністю покриватися наявними активами (включаючи низьколіквідні).Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Квл.а/р.а). Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар) і розраховується за формулою:Квл.а/р.а = Авл / Ар ? 100 %,де Авл — високоліквідні активи, які включають готівкові кошти, кошти в інших банках, банківські метали, боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ (за вирахуванням резервів під знецінення таких цінних паперів);Ар — робочі активи, які включають високоліквідні активи; дебіторську заборгованість; надані кредити (за вирахуванням резервів під надані кредити); цінні папери; вкладення в асоційовані, дочірні компанії; основні засоби; капітальні вкладення, помножені на коефіцієнт 0,5. Оптимальне значення — не менше 20 %.Цей показник дає змогу оцінити частку високоліквідної частини активів, чим він більший — тим більший запас ліквідності банку, але, з іншого боку, високоліквідні активи майже не приносять доходу, тому підтримання високого значення Квл.а/р.а неодмінно позначається на прибутковості банку. Доцільним є підтримання цього показника на рівні 20—25 %, щоб, підтримуючи достатню ліквідність, не знижувати прибутковості.Але, розглядаючи нормативи ліквідності з погляду керованості та безпеки, можна зробити висновок, що підхід НБУ має певні недоліки.По-перше, обчислення показників базується на формальному групуванні рахунків, тоді як навіть однорідні фінансові активи можуть мати різну ліквідність.По-друге, нормативи встановлені для середньостатистичного банку, якого фактично не існує. Насправді залежно від типу банку нормативні вимоги до ліквідності будуть різними. Так, банк з великою мережею філій, який має велику кількість клієнтів, значні залишки в касах філій та на коррахунках, залишки коштів, що обслуговують клієнтські потоки, та інвестиційний банк, який здійснює епізодичні фінансові операції, повинні мати різні підходи до оцінки своєї ліквідності.По-третє, нормативи не дають змоги здійснювати прогноз ліквідності. За своїм змістом вони є ретроспективними і швидко застарівають.Отже, у зв’язку з тим, що нормативи ліквідності не дають повної і точної оцінки ліквідності, кожному банку слід мати власну методику як щодо визначення граничних та оптимальних показників, так і щодо розроблення плану підтримання ліквідності в банку, особливо в разі виникнення кризових ситуацій.Крім установлених НБУ нормативів ліквідності, для аналізу використовують такі коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку та чинники, які на неї впливають.Коефіцієнт співвідношення активів і зобов’язань банку з однаковими строками погашення (розраховується в кожному з періодів, на які поділено часовий горизонт). Як правило, цей коефіцієнт аналізують у діапазоні до одного місяця (поточна ліквідність) та до трьох місяців. Це означає, що банк дотримується принципу відповідності між строками залучення пасивів та розміщення активів.Коефіцієнт довгострокової ліквідності обчислюється як співвідношення довгострокових вкладень і довгострокових зобов’язань у довгострокові активи (які є більш дохідними, ніж короткострокові); значення цього коефіцієнта часто переви-щує одиницю. Прийнятним вважається значення коефіцієнта 120 %.Коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. У стабільних економіках значення цього показника становить 20—30 %. У період фінансових криз значення коефіцієнта може збільшуватися, що пов’язано з підвищенням норм обов’язкового резервування центрального банку та намаганням банків підтримати свою ліквідність за рахунок накопичення активів.Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком до основних депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для фінансування основних активних операцій. Прийнятним вважається значення 70—80 %, що вказує на помірне співвідношення між ліквідністю та дохідністю.Коефіцієнт співвідношення таких активів, як готівка в касі і прирівняних до неї коштів, та сальдо міжбанківських позик, — наданих і державних. Вище значення цього коефіцієнта вважається більш прийнятним з погляду оцінювання ліквідності банку.Коефіцієнт ліквідності цінних паперів — це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів. Вище значення коефіцієнта вказує на більш ліквідну позицію банку. Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення коштів до запитання до строкових депозитів та характеризує рівень стабільності ресурсів банку. Зниження цього показника вказує на підвищення стабільності депозитної бази і зменшення потреби в ліквідних коштах.Норматив платоспроможності банку Н2 (адекватності регулятивного капіталу) обчислюється як співвідношення власного капіталу банку та активів, зважених за ризиком. Нормативне значення цього показника не може бути нижчим ніж 8 %.Показник співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків банку та обсягу кредитного портфеля, який характеризує якість активів банку.Коефіцієнти, які характеризують ліквідність, аналізуються в динаміці, що дає змогу виявити загальні тенденції в зміні ліквідності банківської системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за ліквідністю банку коефіцієнти зіставляють з нормативним значенням. У процесі аналізу коефіцієнти ліквідності можуть порівнюватися з аналогічними показниками інших банків, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений банками на базі практичного досвіду.11.4. Міжнародний досвід оцінки банківської ліквідностіВ умовах невизначеності майбутньої ситуації вимірювання ліквідності постає досить складним завданням. Щоб реально оцінити стан ліквідності банку, необхідні точні прогнози потреб у готівкових коштах, очікуваного рівня ліквідних активів та надходження коштів за певний період. Поняття «вимірювання ліквідності» передбачає використання поняття «потоку», хоча найпоширеніші критерії оцінки ліквідності засновані на понятті «запасу».Ліквідність банку є якісним станом, що залежить від багатьох факторів. З цього випливає складність вимірювання та оцінки ліквідності. Як правило, існує два методи вимірювання ліквідності: ? на основі фінансових коефіцієнтів, що обчислюються за балансами та відображають ліквідність балансу (ліквідність як «запас»); ? на основі визначення потенційної потреби в ліквідних коштах з урахуванням аналізу оборотів за активами та пасивами балансу банку у відповідних періодах (прогнозування майбутньої потреби в ліквідних коштах, прогнозування ліквідності).Коефіцієнтний метод передбачає встановлення певнихкількісних співвідношень між статтями балансу. У деяких країнах ці співвідношення вводяться та контролюються владою, в інших — використовуються та підтримуються самими банками.Так, у США немає законодавчо встановленої системи вимірювання ліквідності. Її визначення та підтримання є завданням керів¬ництва банку.Разом з цим існують певні показники, що найчастіше використовуються для оцінки ліквідності незалежно від специфіки банку.Перша група показників характеризує співвідношення ліквідних активів та депозитів. Використовується два показники: . .За допомогою цих показників установлюється безпосередній зв’язок між ліквідними активами та зобов’язаннями у вигляді депозитів, що належить виконати. Недоліком цих коефіцієнтів є те, що значна частина ліквідних активів (обов’язкові резерви) не може бути спрямована на задоволення потреб у кредитах та на інші цілі, крім повернення депозитів. Недоліком є також неврахування можливості залучення (запозичення) додаткових ресурсів для покриття потреб у ліквідних коштах. Оптимальним рівнем першого показника вважається 5—10 %; другого — не менше 15—25 %. В Японії другий показник є обов’язковим для виконання всіма банками, його мінімальний рівень повинен становити не менше 30 %.У США для оцінки ліквідності використовуються також інші показники. Одним з них є співвідношення суми виданих кредитів та депозитів: .Оцінка цього показника здійснюється в динаміці: чим більший даний показник, тим нижча ліквідність банку. Використання цього коефіцієнта як показника ліквідності базується на припущенні, що позички є найменш ліквідними з активів, які приносять дохід. Недоліком цього показника є те, що він не враховує ні строків погашення позичок, ні якості кредитного портфеля, що визначається на основі підрахунку середнього строку погашення позичок, умов їх погашення (поступово чи єдиним внеском), кредитоспроможності позичальників. Цей коефіцієнт не відображає також потреби в ліквідних коштах. Одночасно розраховують частку кредитів у загальній сумі активів як відображення диверсифікованості активів: .Оптимальним вважається рівень коефіцієнта в межах 65—70 %.Для оцінки ліквідності використовується показник, що відображає здатність активів швидко перетворюватися в готівкові кошти. Він обчислюється як співвідношення високоліквідних активів до загальної суми активів. При цьому до ліквідних активів відносять лише залишки коштів у касі, грошові кошти в дорозі, на валютних рахунках, залишки на кореспондентських рахунках у центральному банку та інших банках. Особлива увага приділяється аналізу структури залучених ресурсів, стабільності депозитної бази. У зв’язку з цим розглядається група показників, що характеризують якість ресурсної бази банку. З погляду стабільності депозити поділяються на основні (стабільні) — ті, що закріпилися за даним банком та не покидають його (постійно поновлюються), та нестабільні. Чим більше стабільних депозитів, тим вища ліквідність банку, оскільки їх наявність зменшує потребу в ліквідних активах. Показник, що характеризує ступінь стабільності депозитів, розраховується як відношення суми стабільних (основних) депозитів до загальної суми депозитів або як відношення суми нестабільних депозитів до суми залучених ресурсів. Оптимальна частка стабільних депозитів у загальній сумі становить не менше 75 %.Іншим показником, котрий відображає стабільність депозитної бази, є співвідношення строкових депозитів до загальної їх суми. Він показує частку нестабільних, але водночас прогнозованих щодо терміну виплати депозитів. Підвищення частки таких депозитів робить ліквідність банку більш залежною від коливання процентних ставок, але полегшує її прогнозування. Якість ресурсної бази оцінюється показником, котрий свідчить про доступ комерційного банку до зовнішніх джерел фінансування (міжбанківських кредитів). Отже, показник доступності зовнішнього фінансування розраховується за формулою: .Оцінка цього показника не є однозначною. Здатність банку за необхідності швидко позичити кошти на міжбанківському ринку чи в центральному банку за помірною ціною і таким чином позбутися тимчасової нестачі ліквідних коштів розглядається як ознака високої ліквідності банку. Водночас велика частка зовнішніх запозичень свідчить про слабкість та низьку ліквідність банку. Тому, використовуючи цей показник, додатково аналізують:а) частоту запозичень;б) умови запозичень (застава, спосіб погашення);в) причини позички;г) процентні ставки (відносно середньоринкових).У багатьох країнах показники ліквідності комерційного банку розраховуються на основі співвідношення активних та пасивних статей балансу, згрупованих за строками. У Франції таким строком є три місяці. Відповідно коефіцієнт ліквідності розраховується як відношення активів, розміщених строком до трьох місяців, до депозитів до запитання, строкових депозитів та інших ресурсів з таким самим строком. Розрахунок цього коефіцієнта комерційні банки повинні надавати контролюючим органам щоквартально. Нормативне значення — не менше 60 %. В Англії комерційні банки розраховують три основні показники:1) відношення готівки, залишків на коррахунках в інших банках, депозитів до запитання та одноденних депозитів, цінних паперів та векселів (придатних для обліку) до всієї суми залучених та запозичених ресурсів. Мінімальний рівень цього показника становить 12,5 %. Комерційні банки щомісячно звітують Банку Англії про дотримання цього показника ліквідності. Інші два показники не вимагають обов’язкового контролю з боку Банку Англії;2) співвідношення суми активів, розміщених на строк до одного місяця, та суми зобов’язань з погашенням протягом того ж строку;3) співвідношення активів, розміщених на строк до шести місяців та відповідних зобов’язань банку.У Німеччині комерційні банки також щомісячно звітують перед Федеральним банком Німеччини про стан ліквідності балансу. Вони зобов’язані дотримуватися таких відношень:1) короткострокових та середньострокових вкладень (до чотирьох років) до рівнозначних за строками ресурсів та ощадних вкладів;2) довгострокових вкладень (? 4 років) до ресурсів з таким строком. Обов’язковий рівень коефіцієнтів — 100 %, але передбачена можливість часткового покриття довгострокових вкладень короткостроковими ресурсами.Ураховуючи динамізм стану ліквідності, західні експерти зазначають, що він не може бути повністю визначений за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на основі балансових співвідношень. Тому поступово ліквідність почали оцінювати на основі потоку готівкових коштів за існуючими активами та пасивами банку. Складність такої оцінки полягає в тому, що за деякими фінансовими інструментами не передбачається терміну настання платежу (наприклад, депозити до запитання). Інша проблема полягає в правильності оцінки перспектив погашення окремих позик.Тому використання даного методу передбачає:? високу якість та своєчасність отримання інформації про тер¬міни платежів за активами і пасивами;? високу якість аналізу банком попередніх та очікуваних тенденцій стану позик та депозитів.Значне поширення отримала практика оцінки ліквідності на основі потоку готівкових коштів в Японії, США та інших країнах Європи.Розглянемо методику оцінки ліквідності комерційних банків Японії. Оскільки під ризиком ліквідності розуміють ризик незбалансованості за строками та сумами обсягу ліквідних коштів та зобов’язань банку, то активи та пасиви поділяються на відповідні групи у такий спосіб:Показник У поточному місяці Через один місяць Через двамісяці Через тримісяці Через шістьмісяців Через рік І-й тиждень ІІ-й тиждень ІІІ-й тиждень 1. Сума коштів з терміном погашення:? усього? зміна порівняно з попереднім періодом2. Сума ліквідних активів у розпорядженні банку:? усього? зміна порівняно з попереднім періодом3. Результат (+/–)
Результат наведеного зіставлення може свідчити про нестачу або надлишок ліквідних коштів, що вимагає відповідних заходів для усунення ризику незбалансованості (отримання нової позики на міжбанківському ринку, продаж цінних паперів, пролонгація зобов’язань тощо).Для оцінки ліквідності банку за місяць розраховується коефіцієнт ліквідності: .Даний показник свідчить про те, яка частина зобов’язань буде забезпечена ліквідними активами. На скільки швидко банк зможе подолати таку ситуацію залежить від рівня його менеджменту та авторитету на міжбанківському ринку. Крім того, для оцінки цього показника має значення тенденція зміни його рівня, що дає можливість порівняно з попередніми періодами виявити розміри проблеми з нестачею ліквідних коштів та реальність її швидкого подолання.Велике значення в багатьох західних країнах надається обмеженню кредитних ризиків для забезпечення ліквідності банків.Так, у США в середині 70-х років було установлено таке обмеження: обсяг виданих великих кредитів не може перевищувати капітал банку більш як в 11 разів, або співвідношення виданого одного великого кредиту до капіталу має бути не більшим 0,1.У Франції розмір кредиту одному позичальникові або всім позичальникам однієї групи не повинен перевищувати 75 % суми власних коштів банку.У Німеччині сума виданих кредитів не повинна перевищувати власні кошти банку більше ніж у 18 разів. Кожний з п’яти «великих» кредитів, що становить більше 15 % суми власних коштів банку, не може перевищувати їх більше ніж у 3 рази, а всі п’ять таких кредитів не повинні перевищувати власні кошти банку більше ніж у 8 разів. «Найбільший» кредит не повинен перевищувати 75 % власних коштів банку. Як уже зазначалося, в деяких країнах, наприклад у США, не існує обов’язкових нормативів ліквідності, і банки самостійно вирішують питання оптимального рівня ліквідності. Але органи банківського нагляду постійно здійснюють контроль за станом ліквідності й оцінюють якість управління нею під час перевірок на місцях. Для цього часто застосовується рейтингова система «CAMEL», в якій ліквідність розглядається як один із найважливіших показників діяльності. Згідно з системою CAMEL розраховуються показники достатності капіталу, якості активів, оцінка менеджменту, оцінка дохідності та прибутковості, показники ліквідності. Для оцінки ліквідності (liquidity) використовуються такі показники:Коефіцієнт миттєвої ліквідності (L1) — відношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточних рахунків (Пр): .Значення показника ОцінкаБільше 22 %18 % — 22 %13 % — 17 %8 % — 12 %менше 8 % 12 34 5Кошти на коррахунку (Ккр) складаються з суми:? коштів до запитання у центральному банку за вирахуванням залишків на накопичувальному рахунку та нарахованих доходів за коштами до запитання у центральному банку;? коштів до запитання в інших банках та нарахованих і прострочених нарахованих доходів за ними.Кошти в касі (Ка) складаються з суми:? банкнот та монет;? залишків за дорожніми чеками.Поточні рахунки (Пр) складаються з суми:? коштів на коррахунку центрального банку в комерційному банку за вирахуванням витрат за коррахунком центрального банку;? коштів до запитання інших банків за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? коштів до запитання бюджету та позабюджетних фондів за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? коштів до запитання суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? транзитні рахунки.Цей коефіцієнт характеризує здатність банку терміново погасити зобов’язання за коштами до запитання протягом одного—двох банківських днів.Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л) — відношення активів банку, зважених на коефіцієнт «вагомості» (Ак), до зобов’язань банку (З): .Значення показника ОцінкаБільше 110 %90 % — 110 %80 % — 89 %70 % — 79 %менше 70 % 12 34 5
Активи банку, зважені на коефіцієнт «вагомості» (Ак), що приймаються до розрахунку, розподіляються на три групи, та розраховуються складанням сум за зазначеними статтями та їх множенням на відповідний коефіцієнт «вагомості».№ гр. Найменування показника Коефіцієнт«вагомості»І ? нематеріальні активи за вирахуванням зносу;? операційні основні засоби за вирахуванням зносу;? неопераційні основні засоби за вирахуванням зносу 0,5ІІ ? пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам, суб’єктам господарської діяльності, органам загального державного управління 0,7ІІІ ? готівкові кошти;? банківські метали;? кошти у центральному банку та до запитання в інших банках за вирахуванням нарахованих доходів;? боргові цінні папери, що рефінансуються центральним банком за вирахуванням нарахованих доходів;? строкові депозити, розміщені в інших банках та кредити, на дані іншим банкам за вирахуванням простроченої заборгованості за цими депозитами та кредитами, нарахованих та прострочених нарахованих доходів;? кредити, надані суб’єктам господарської діяльності, органам державного управління та фізичним особам за вирахуванням сумнівної та простроченої заборгованості за ними, опротестованих векселів, нарахованих та прострочених нарахованих доходів;? акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, а також боргові цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестиції за вирахуванням нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за ними;? господарські матеріали;? дебіторська заборгованість за операціями з банками, клієнтами, операціями банку з фінансовими інструментами, за рахунками за податками та обов’язковими платежами, з працівниками банку, за господарською діяльністю банку, дебетовими сумами до з’ясування;? поточні рахунки небанківських структурних підрозділів, що перебувають на кошторисному фінансуванні банків та розрахунки з ними;? вкладення в асоційовані та дочірні компанії 1,0
Зобов’язання банку складаються з суми:? коштів центрального банку, інших банків, бюджету та позабюджетних фондів, клієнтів банку за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? цінних паперів власного боргу, крім субординованого боргу, за вирахуванням нарахованих витрат за ними;? кредиторської заборгованості: за операціями з банками, клієнтами, за операціями банку з фінансовими інструментами, за розрахунками за податками та обов’язковими платежами, з працівниками банку, за господарською діяльністю банку, за субординованим боргом, кредитові суми до з’ясування, транзитні рахунки;? поточних рахунків небанківських структурних підрозділів, що перебувають на кошторисному фінансуванні банку та їх розрахунки;? строкових та сумнівних гарантій, поручительств, акредитивів та акцептів, що надані банкам та клієнтам.Цей коефіцієнт характеризує збалансованість політики банку щодо управління активами та пасивами з метою дотримання оптимальної ліквідності у середньостроковій перспективі та показує, наскільки залучені кошти забезпечені ліквідними активами.Коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до загальних активів банку (Кв.л): .Значення показника ОцінкаБільше 20 %18 % — 20 %14 % — 17 %10 % — 13 %менше 9 % 12 34 5
Високоліквідні активи (Ав) складаються з суми:? готівкових коштів;? банківських металів;? коштів у центральному банку за вирахуванням нарахованих доходів за коштами до запитання та строковими депозитами у центральному банку;? коштів до запитання в інших банках за вирахуванням нарахованих і прострочених нарахованих доходів за ними;? боргових цінних паперів, що рефінансуються центральним банком, у портфелі на продаж та на інвестиції за вирахуванням резервів під їх знецінення та нарахованих доходів за ними;? строкових розміщень (кредитів та депозитів) в інших банках за вирахуванням нарахованих доходів та простроченої заборгованості за ними, гарантійних депозитів та грошового покриття, довгострокових депозитів.Цей коефіцієнт характеризує питому вагу високоліквідних активів у загальних активах та здатність активів швидко обмінюватися на готівку.За результатами розрахункових показників визначається рейтингова оцінка банку. Розрахованим значенням кожного показника відповідає певна оцінка, що коливається від 1 до 5, де 1 є найвищою оцінкою. Потім визначається середній бал за кожною з п’яти груп показників та узагальнюючий середній бал за даними групами.11.5. Аналіз ресурсної бази та активівбанку з позиції ліквідностіСтан ліквідності комерційного банку залежить від структури і стабільності ресурсної бази та структури і якості портфеля активів. На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку впливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати у процесі прогнозування. Під впливом цих чинників формуються не лише ресурси, а й активи банку, зокрема попит на кредити. Аналіз проводиться за допомогою статистичних методів на базі ретроспективної інформації. Вплив подібних чинників вивчають, розподіливши їх за групами [2, С. 135]:• трендові;• циклічні;• структурні;• сезонні;• випадкові та надзвичайні.Крім чинників, які формують ліквідність банків на макрорівні, можна виділити такі, які безпосередньо впливають на ліквідність балансу банку.Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Тому постійний аналіз ресурсної бази банку з погляду стабільності та ймовірності зняття коштів зі своїх рахунків розглядається як необхідний етап процесу управління банківською ліквідністю. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують показники, які розглядалися в темі 3.Аналіз цих показників проводиться в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов’язань банку. Це дає змогу виявити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.Стан ліквідності банку значною мірою залежить від якості активів та рівня ризику, який пов’язується з кожним конкретним видом активів. У процесі аналізу визначається ймовірність вчасного повернення коштів банку. Результати такого аналізу дають змогу оцінити безперебійність автоматичного перетворення активів у ліквідну форму у зв’язку з настанням строків погашення кредитів чи цінних паперів, сплати відсотків за наданими кредитами, повернення дебіторської заборгованості, отримання дивідендів від пайової участі в інших підприємствах тощо.Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без істотної втрати вартості перетворюватись у грошову форму. Аналіз структури активів, згрупованих за ступенем ліквідності (високоліквідні, ліквідні, низьколіквідні), дає змогу банку оцінити наявні ліквідні кошти та виявити резерви ліквідних активів, які можуть бути у разі потреби трансформовані в гроші.З погляду строків залучення і розміщення банківських коштів рахунки активу і пасиву класифікуються так:
Рис. 11.1. Класифікація активів і пасивів банку за строкамиРозглянемо короткий зміст кожної з наведених груп:• поточні або до запитання активи й пасиви — це кошти, які повертаються на першу вимогу кредитора;• строкові кошти. Вони можуть бути короткостроковими, середньостроковими, довгостроковими. До них відносять кошти, що акумулюються на певний строк;• квазістрокові — це кошти, які не мають визначеного строку повернення і які не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за наявності певних умов. Наприклад, кошти, заброньовані на окремих рахунках для розрахунків акредитивами, повертаються тільки за умови пред’явлення товарно-транспортних накладних, що підтверджують відвантаження товарів; кошти, заброньовані для розрахунків лімітованими чековими книжками, — тільки за умови отримання банком розрахункового чека та ін.Загалом у процесі аналізу ліквідності активів банк має спиратися на принцип консерватизму й обережно підходити до визначення їх реальної вартості. 11.6. Аналітична оцінкадинамічної ліквідності банкуУраховуючи динамізм стану ліквідності банку, її неможливо точно виміряти за допомогою фінансових коефіцієнтів, водночас для ефективного управління ліквідністю об’єктивно необхідне хоча б приблизне знання майбутніх тенденцій ліквідності, попиту та пропозиції ліквідних коштів.Попит на ліквідні кошти виникає з причини зняття чи витрачання клієнтами коштів зі своїх рахунків, у зв’язку з видачею кредитів, погашенням заборгованості банку за позичками, податками, виплатою заробітної плати тощо.Джерелами пропозиції ліквідних коштів є вільні кошти клієнтів, погашення клієнтами позичок, доходи від недепозитних послуг тощо.Ці джерела попиту і пропозиції в сумі визначають нетто-ліквідну позицію кожного банку на певний момент часу: .Коли сукупний попит на ліквідні кошти перевищує їх надходження за певний період (Lt < 0), банк втрачає ліквідні кошти і мусить вирішити, як і коли отримати додаткову кількість ліквідних коштів. Якщо пропозиція ліквідних коштів за певний період перевищує попит на них (Lt > 0), керівництво банку повинно вирішити, куди і на які строки інвестувати надлишок ліквідних коштів, до того часу, коли вони будуть потрібні. Якби можна було з достатньою точністю передбачити зміни сум вкладів та попит на кредит, проблема визначення необхідних ліквідних коштів значно спростилася б. Великі банки здійснюють прогнозування двома основними методами. Один з них передбачає аналіз потреб у кредитуванні та очікуваного рівня вкладів кожного з провідних клієнтів. Таке прогнозування здійснюють переважно працівники відділу оцінювання кредитоспроможності (кредитного відділу): кожний готує прогноз за своєю групою рахунків. Відповідальність за координацію та зведення цих прогнозів несе економічний відділ або спеціальна група працівників, відповідальних за планування.Другим основним і досить розробленим є метод джерел та використання коштів, що складається з кількох основних елементів:1. Складається прогноз величин кредитів та депозитів для планового періоду як основних напрямків використання та джерел формування ресурсів.2. Оцінюється нетто-ліквідна позиція банку в плановому періоді.Нетто-ліквідна позиція = Зміна депозитів – Зміна кредитів.Іншим підходом визначення майбутніх прогнозованих величин кредитів та депозитів є виділення кількох факторних компонентів, що разом і визначають майбутні тенденції змін обсягів вкладень та ресурсів.1. Трендовий компонент — середній темп зростання (спадання) кредитів (депозитів) за достатньо тривалий період (10 і більше років), підрахований за плановими періодами ліквідності (місяць чи тиждень).2. Сезонний компонент визначається як різниця в кредитах і депозитах кожного тижня (місяця) порівняно з базовим тижнем (місяцем) у середньому за кожним роком. Цей компонент відображає середні зміни кредитів (депозитів) під впливом сезонних факторів.3. Циклічний компонент залежить від стану економіки, прогнозується на основі порівняння економічної ситуації, що склалася, з ситуацією попереднього року і відповідного коригування попереднього циклічного компонента для використання в прогнозуванні величини кредитів, депозитів планового періоду.Отже, на основі оцінки ліквідності на кожний момент часу та прогнозування її майбутнього стану здійснюється безпосереднє управління ліквідністю з метою забезпечення її належного рівня, підтримання прибутковості.Ліквідними активами є кошти в касі, залишки на коррахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко конвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.Поняття ліквідності банку тісно пов’язане з ліквідністю його балансу. Ліквідність балансу визначається співвідношенням вимог (статей активу) та зобов’язань (статей пасиву). Оскільки баланс складається на певну дату, то ліквідність балансу є оцінкою стану банківської ліквідності на визначену дату. Отже, ліквідність банківського балансу — це складова ліквідності банку.Питання для самоперевірки1. Дайте визначення категоріям ліквідності та платоспроможності.2. Що таке ліквідність як «запас» та ліквідність як «потік»?3. Які основні нормативи регулюють ризик ліквідності банків з боку НБУ?4. Як розрахувати норматив миттєвої ліквідності (Н4)? Яке його нормативне значення?5. Як розрахувати норматив поточної ліквідності (Н5)? Яке його нормативне значення?6. Як розрахувати норматив короткострокової ліквідності (Н6)? Яке його нормативне значення?7. Що таке платіжний календар і як з його допомогою можна управляти ліквідністю?8. Які додаткові показники можуть бути використані для аналізу ліквідності?9. Що таке нетто-ліквідна позиція?10. Для чого потрібен платіжний календар?ТЕМА 12. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ12.1. Визначення ризиків та їх класифікація.12.2. Аналіз зовнішніх ризиків.12.3. Аналіз внутрішніх ризиків.12.3.1. Оцінка й управління кредитним ризиком.12.3.2. Аналіз і оцінка валютного ризику.12.3.3. Аналіз і оцінка інвестиційного ризику.12.3.4. Аналіз і оцінка процентного ризику.12.3.5. Аналіз загального розміру банківських ризиків.12.1. Визначення ризиків та їх класифікаціяПід банківським ризиком розуміють можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.Ризик, присутній практично в будь-яких банківських операціях. Причинами його виникнення можуть бути:1. Ризик обумовлений можливою, неплановою зміною умов діяльності, що визначають видатки банку на забезпечення власної діяльності.Поява цього ризику зумовлюється такими факторами:
Рис. 12.1. Фактори ризику непланованої зміни умов діяльності банку2. Ризик, що обумовлений появою збитків, пов’язаних з:• нераціональним розміщенням коштів;• недостатньою обґрунтованістю та достовірністю прогнозу розвитку ринкової ситуації;• появою непередбачених ситуацій, обумовлених політичними, економічними, соціальними та іншими чинниками;• недобросовісної конкуренції великих банків або інших фінансово-кредитних установ.3. Ризик, пов’язаний із втратами, які сприймаються як непередбачене зниження банківського прибутку залежно від таких чинників:• несподівані несприятливі зміни умов банківської діяльності внаслідок введення нормативно-правових актів;• недостатня обґрунтованість і достовірність відмови у видачі кредиту клієнтам, спроможним своєчасно його повернути;• недостатня обґрунтованість і достовірність оцінки ділової і фінансової спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідок, видача кредиту позичальнику, неспроможному його повернути;• недостатньо якісна оцінка справжніх цілей позичальників, здатних на правопорушення і недобросовісну конкуренцію.Банківські ризики залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні.12.2. Аналіз зовнішніх ризиківДо зовнішніх належать ризики, безпосередньо не пов’язані з діяльністю банку. На їх рівень впливає безліч факторів: політичні, економічні, соціальні, страхові, макроекономічні, природні (стихійні лиха) тощо. Банки можуть наражатися на регіональні, районні та інші ризики, кожен із яких характеризується різним ступенем впливу перелічених вище факторів.У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім, обчислюють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:1. Приріст валового продукту.2. Співвідношення величин інвестицій і валового доходу.3. Ефективність інвестицій.4. Середній рівень інфляції.5. Зростання грошових надходжень.6. Рівень реального внутрішнього кредиту.7. Податковий баланс як відсоток від валового продукту.8. Конкурентоспроможність економіки.9. Торговельний баланс (експорт-імпорт).10. Загальна зовнішня заборгованість.11. Міжнародні резерви.12. Вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості.13. Величина політичного ризику.14. Рівень безробіття.15. Зростання ВНП на душу населення.Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Вони можуть бути зараховані як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку — залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.Валютний ризик пов’язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти відносно іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ризик угод.Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку в разі майбутніх змін курсу. Аналізують економічний валютний ризик за допомогою таких показників: питома вага валютних кредитів у валюті балансу банку; питома вага валютних кредитів, виражених у національній валюті і наданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; питома вага створених резервів за валютними кредитами, вираженими у національній валюті, в загальному обсязі резервів банку на покриття збитків за кредитами; питома вага позитивної чи негативної курсової різниці в загальному обсязі валютних операцій банку тощо.Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов’язань банку, пов’язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки активів, статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.Ризик угоди обумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:• частку хеджування у конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сума¬ми і способами погашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод «спот» (купівля і продаж ва¬люти в обумовлену на майбутнє дату за обумовленою став¬кою);• наявність і питому вагу взаємних заліків ризиків за активами і пасивами (визначають, віднімаючи суму валюти, яка надійшла, від усієї вивезеної валюти);• частку великих валютних угод, динаміку операційних ви-трат за валютними операціями, швидкість розрахунків, об¬сяг угод між філіями, кількість застрахованих угод;• збалансованість активів та зобов’язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф’ючерсних, опціонних операцій у зовнішньоекономічній діяльності банку.12.3. Аналіз внутрішніх ризиківВнутрішні ризики виникають у результаті діяльності самого банку і залежать від операцій, які він проводить. Відповідно вони пов’язані з:1) активами банку (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові, факторингові, касові, інвестиційні ризики тощо);2) зобов’язаннями банку (ризики за вкладами та іншими депозитними операціями, за міжбанківськими кредитами, отриманими кредитами);3) якістю управління банком власними активами і пасивами (процентний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, ризик структури капіталу, недостатності капіталу);4) ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, технологічні, стратегічні, адміністративні, бухгалтерські ризики, а також ризики, пов’язані з інноваціями, безпекою, зловживаннями).Захиститися від кредитного ризику допомагає систематичний аналіз, у процесі якого з’ясовують, як банки встановлюють мінімальну питому вагу кредитних вкладень, що покриваються власними ресурсами; дотримуються нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника та нормативу «великих» кредитних ризиків; формують резерви під збитки за позичками; диверсифікують кредитні вкладення за галузями, позичальниками; чи отримують достатнє забезпечення за виданими кредитами тощо.Розглядаючи ризики, пов’язані із зобов’язаннями, особливу увагу слід приділяти аналізу формування депозитів. До появи негараздів у діяльності банку може призвести дострокова вимога вкладу чи міжбанківського кредиту. На дострокові вимоги, крім різких непередбачених змін у фінансовому стані вкладника, можуть впливати також фактори, пов’язані з нестійкою політичною чи економічною ситуацією в країні, кризи. Задля попередження і регулювання ризику щодо формування депозитів банки аналізують співвідношення між позичками і депозитами, враховують процентний ризик, який виникає при формуванні депозитів.Вивчаючи ризики, пов’язані з якістю управління активами і зобов’язаннями, слід особливо уважно аналізувати процентний ризик, тобто небезпеку втрат унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими. Підвищення процентних ставок спричинить падіння курсів цінних паперів із твердими процентами, а відтак і знецінення банківського портфеля, завдасть курсових збитків. Крім того, різниця між процентними доходами і витратами становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку. Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ресурсів, порівнювати інтервал часу між строками вивільнення депозитів та розміщених коштів і коливаннями процентних ставок (останні — досить різноманітні, вони залежать від загального попиту на кредитні ресурси даного банку, наявності цих ресурсів, характеру, розміру та строків позички. Процент є регулятором ринкових відносин).Аби зменшити ризик, деякі банки вводять до процентної ставки за розміщеними коштами ризиковану процентну ставку (договірну надбавку) або розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції аналізують реальні і номінальні проценти. Щоб уникнути процентного ризику, активніше надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування залучають кошти на короткий термін.Щодо ризиків, пов’язаних із реалізацією фінансових послуг, застосовують спеціальні методи аналізу. Вивчаючи операційні ризики банку, оцінюють, як збільшується вартість послуг банку та зростають поточні витрати.До технологічних відносять ризики зміни технології здійснення операцій (ризики, пов’язані з неполадками у комп’ютерній системі, втратою документів, комп’ютерним шахрайством тощо). Аналізуючи тенденцію до зростання чи до зменшення кількості таких випадків, визначають вірогідність їх повторення.Вивчаючи ризики безпеки, звертають увагу на її загальний стан (надійність приміщень посиленого захисту, куди мають доступ лише окремі особи та охоронці), «вузькі місця» в її організації (захист у комп’ютерному центрі, неприступність сейфів, охорона каси), стан протипожежної безпеки.Залежно від методів розрахунку ризики поділяють на сукупні (загальні) і часткові.Сукупним ризиком передбачається оцінка і прогнозування величини ризику банку залежно від його доходу, дотримання економічних нормативів ліквідності.Частковий ризик оцінюється на основі шкали коефіцієнтів ризику за окремою банківською операцією чи групами операцій. Визначити розмір ризиків дають змогу методи розрахунку. Від їх вибору залежить правильність оцінки прогнозованих втрат. Існують три основні методи оцінки ризиків: метод експертних оцінок, аналітичний та частковий (статистичний).Метод експертних оцінок ґрунтується на вивченні висновків, зроблених експертами банку, і передбачає складання узагальнюючих рейтингових оцінок. Цей метод охоплює рейтингові оцінки кредитоспроможності позичальника та страхового ризику, дотримання економічних нормативів діяльності банку, розрахунок розміру ризику за кредитним портфелем банку, а також визначення розміру необхідного резерву для покриття збитків від кредитної діяльності банку, класифікацію кредитів за ступенем ризику тощо.Аналітичним методом передбачається аналіз зон ризику зі встановленням оптимального його рівня для кожного виду банківських операцій та їх сукупності.Частковий (статистичний) метод полягає в оцінці часткового ризику, тобто визначенні розміру втрат за окремою операцією банку щодо активів, зобов’язань тощо відповідно до ступеня ризику; зіставленні фактичної величини ризику з очікуваною згідно з нормативними документами; виявленні фактичних зон ризику для окремого банку стосовно окремої операції; з’ясуванні ступеня їх допустимості, установленні максимально можливого розміру ризику за окремою операцією банку.Комплексний метод базується на сукупній оцінці ризику стосовно банку в цілому. Головним в управлінні ризикованими операціями банку є визначення ступеня допустимості і виправданості того чи іншого ризику та прийняття рішення. Перспективним є визначення ступеня допустимості загального ризику банку для встановлення нормативу відрахувань від прибутку до резервного фонду.Загальний ступінь ризику визначається за формулою: де Н — ступінь допустимого загального ризику банку;Р — часткові ризики банку за всіма операціями;Е — коригуючий коефіцієнт зовнішніх ризиків банку;К — капітал банку.Цей показник відображає максимально можливий ступінь ризику для банку за певний період.Більш детально про аналіз кредитних, валютних, інвестиційних, процентних ризиків можна прочитати в навчальному посібнику «Аналіз діяльності комерційного банку» за ред. Ф. Ф. Бутин¬ця та А. М. Герасимовича [2, С. 160—221].Питання для самоперевірки1. Які основні фактори викликають ризики банківської діяльності?2. Дайте визначення кредитного, процентного, валютного, інвестиційного ризиків.3. Дайте характеристику групуванню активів за ступенем ризику вкладень та можливої втрати частини вартості.4. Що таке ризик незбалансованої ліквідності та в який спосіб здійснюється управління ризиком?5. Якими нормативами НБУ регулюється кредитний ризик банків?6. Якими нормативами регулюється інвестиційний ризик банків?7. Якими нормативами регулюється валютний ризик банків?8. Сутність процесу хеджування як основного інструменту зниження валютного ризику.9. За якими групами ризику поділяються кредити?10. Назвіть основні шляхи зниження кредитного ризику.11. Що таке диверсифікація кредитних вкладень? Які основні види диверсифікації ви знаєте?12. Назвіть основні види валютного ризику.13. У чому полягає сутність GAP-менеджменту?14. Як розрахувати загальний ризик банку?ТЕМА 13. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ13.1. Аналіз фінансової стійкості банку.13.2. Аналіз ділової активності банку щодо залучення ресурсів.13.3. Аналіз ділової активності за активними операціями.13.4. Аналіз ефективності управління.13.5. Узагальнююча оцінка надійності банку.13.6. Рейтингові оцінки надійності банку.13.7. Дифереціація оцінок діяльності банку залежно від користувачів інформації.13.1. Аналіз фінансової стійкості банкуВивчаючи цю тему, необхідно пам’ятати, що порядок оцінки фінансового стану банку базується на аналізі його балансу та звіту про прибутки та збитки.Метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз вретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкостібанку. Фінансовий стан банку характеризується за допомогою таких груп показників:• показники фінансової стійкості банку;• показники, що характеризують ділову активність банку;• показники ліквідності;• показники ефективності управління.Фінансова стійкість банку — це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.
Фінансова стійкість банку залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:• стійкість національної валюти;• упорядкованість державних фінансів, поєднана з відсутнім або невеликим бюджетним дефіцитом;• низький рівень інфляції;• довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;• незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;• сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового кредитування.До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, пов’язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо.Більшість показників фінансової стійкості банку базується на визначенні достатності капіталу для покриття банківських ризиків та на оцінці структури капіталу, яка визначає якісний склад балансового капіталу. Усі показники фінансової стійкості можна розділити на кілька груп:• показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку;• показники, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;• показники, що базуються на якості активів банку.• показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву. Розглянемо першу групу показників фінансової стійкості банку, засновану на достатності банківського капіталу.Оцінка незалежності, а відтак і стійкості щодо кон’юнктурних змін на ринку здійснюється за допомогою аналізу відношення власного капіталу до зобов’язань. Цей коефіцієнт називається коефіцієнтом надійності і розраховується за формулою: Якщо в чисельник береться балансовий капітал (капітал-брутто), то передбачається, що капітал банку повинен на 25—30 % покривати зобов’язання. Якщо до складу чисельника входить чистий капітал (регулятивний), то значення цього коефіцієнта має бути більше 5 % (деякі банки потребують доведення цього показника до 10 %). Його динаміка свідчить про фінансовий стан банку: у разі зростання показника, стійкість підвищується і знижується, якщо падає його значення. Аритмія показника свідчить про ризик втрат по формуванню стійкої ресурсної бази. Аритмія може бути також свідченням можливих проблем з поточною ліквідністю.Коефіцієнт фінансового важеля є оберненим показником до коефіцієнта надійності і розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку. Він розраховується як співвідношення зобов’язань до капіталу за такою формулою: .Збільшення цього показника свідчить про підвищення ділової активності банку, але про зниження його фінансової стабільності. Значення коефіцієнта фінансового важеля повинно бути близько 20 : 1.Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та активів розраховується за формулою: .Цей коефіцієнт показує загальний рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу, тобто скільки грошових одиниць капіталу припадає на 1 грн активів. Значення цього коефіцієнта має бути не менше 4 %.Різновидом цього показника є коефіцієнт достатності основного капіталу (капіталу 1-го рівня) або норматив адекватності основного капіталу Н3: У розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів. Значення нормативу Н3 має бути не меншим ніж 4 %.Коефіцієнт платоспроможності (норматив адекватності регулятивного капіталу Н2) розраховується діленням власного капіталу на активи, зважені за ступенем ризику: Значення даного нормативу має бути більше 8 %. Цей коефіцієнт дає змогу визначити межу захисту кредиторів та вкладників від непередбачених збитків, яких банк може зазнати у процесі діяльності, а також з’ясувати, чи вистоїть банк у разі економічної скрути або якихось інших зовнішніх негараздів. Якщо ризикованість банківських активних операцій зростає, то відповідне зростання капіталу повинно «підстрахувати» зростання ризику. Коефіцієнт маневрування — відношення власного капіталу-нетто до загального балансового капіталу (брутто): .Коефіцієнт маневрування дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Даний коефіцієнт обов’язково повинен бути більшим нуля. Його нульове значення — свідчення немобільності дій банку в разі виникнення будь-якого банківського ризику: кредитного, процентного, ринкового (кон’юнктурного) або зміни складу клієнтів банку, або формування депозитів тощо. Поряд зі структурою власних коштів на загальну мобільність банку впливає розміщення залучених та запозичених коштів, яке створює можливість маневрування на випадок непередбачених ситуацій. Якщо значення коефіцієнта маневрування від’ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку. Оптимальне значення коефіцієнта маневрування — 50 %.Відношення статутного капіталу до балансового капіталу (капіталу-брутто): Цей коефіцієнт характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банківської установи, повинна вдвічі перевищувати внески засновників. Мінімальне значення цього показника — 15 %, максимальне — 50 % (за методикою В. С. Кромонова оптимальне його значення 30 %).Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується як відношення капіталізованих активів до власного капіталу: .Цей коефіцієнт показує, наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності, обладнання.Коефіцієнт захищеності дохідних активів: .Цей коефіцієнт свідчить про захист дохідних активів (чутливих до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом.Коефіцієнт концентрації власного капіталу: .Цей коефіцієнт визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення — 15—20 %. З іншого боку, надмірне зростання зазначеного коефіцієнта свідчить про неділову активність (пасивність) банку щодо залучення ресурсів та розвитку клієнтської бази.Окремі банки використовують для аналізу фінансової стійкості коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення активів до статутного капіталу: .Коефіцієнт мультиплікатора капіталу відображає ступінь покриття активів акціонерним капіталом. Чим вище його значення, тим менш стабільний банк, але зростання цього коефіцієнта є фактором зростання прибутковості акціонерного капіталу. У зростанні даного коефіцієнта заінтересовані акціонери, оскільки прибуток заробляється всім капіталом, включаючи і залучений, а дивіденди отримують лише акціонери.Друга група факторів фінансової стійкості банку заснована на аналізі структури зобов’язань (залучених коштів). До них відносять такі.Коефіцієнт розвитку клієнтської бази: .Цей коефіцієнт показує рівень розвитку клієнтської бази і її частку у залучених та запозичених коштах. З метою збільшення абсолютної суми прибутку та підвищення прибутковості роботи банку бажано, щоб зазначений коефіцієнт був не нижче 15 %. Проте занадто високе його значення може негативно вплинути на рівень ліквідності банку, що відповідно негативно вплине на його стійкість. Максимальною межею цього коефіцієнта буде 30—40 %. Для кінцевого висновку про рівень клієнтської бази в загальних зобов’язаннях необхідно проаналізувати окремі показники стабільності депозитів до запитання. Коефіцієнт співвідношення депозитів строкових та депозитів до запитання: .Ресурсна база вважається більш стабільною, коли строкові депозити перевищують депозити до запитання, тобто цей коефіцієнт має бути більшим 1. Такий підхід властивий зарубіжним банкам, де розрив у відносній вартості цих двох ресурсів не такий значний, як в Україні. Тому вітчизняні банки часто за наявних можливостей розширення клієнтської бази та обмеженої кількості строкових коштів (керованих ресурсів) нехтують цими вимогами на користь рентабельності та прибутковості.Коефіцієнт залежності ресурсної бази від залучених міжбанківських кредитів: .Значення цього показника не повинно перевищувати 20 %. За методикою В. С. Кромонова критичною межею є 30 % МБК у структурі зобов’язань. Занадто високе значення зазначеного коефіцієнта свідчить про фінансову залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Враховуючи дорожнечу цього ресурсу висока питома вага МБК може негативно вплинути на середню вартість ресурсної бази, а відповідно і на прибуток банку. Проте, зважаючи на доступність цього ресурсу, його мобільність та дефіцит кредитних ресурсів у вигляді строкових депозитів, багато банків не враховують цього співвідношення, іноді частка міжбанківських кредитів досягає 40—50 % у структурі зобов’язань. Коефіцієнт співвідношення капіталу та строкових депозитів: .Цей коефіцієнт вказує, яка частина депозитів захищена власним капіталом банку. Бажано, щоб значна їх частина складалася з невеликих, роздрібних депозитів, які є більш стабільними. Оптимальне значення цього коефіцієнта — 15—20 %.Третя група показників, що характеризують фінансову стабільність заснована на аналізі якості та структурі активів.Частка прострочених кредитів у кредитному портфелі: .Питома вага прострочених кредитів у загальній сумі кредитного портфеля не повинна перевищувати 10 %. За більш детального аналізу необхідно проаналізувати середній термін прострочення платежів та структуру прострочених кредитів за термінами.Частка пролонгованих кредитів у кредитному портфелі: .Значення даного показника не повинно перевищувати 10—15 %. За детальнішого аналізу необхідно проаналізувати склад пролонгованих кредитів за кількістю пролонгацій та за термінами пролонгації.Частка проблемних кредитів у чистих активах: .Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 7—10 %.Покриття проблемної заборгованості власним капіталом: .Цей коефіцієнт характеризує, наскільки ризик за проблемними кредитами покривається розміром власного капіталу. Для обчислення цього показника в знаменник беруть суму регулятивного капіталу (капіталу-нетто). Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 50 %.Коефіцієнт покриття проблемних кредитів створеними резервами: .Орієнтовне значення цього коефіцієнта має бути більше 70 %. Четверта група показників, що характеризують надійність та стабільність банку, базується на розрахунку показників динаміки та зіставленні темпів зростання окремих показників. До них належать:Коефіцієнт приросту активів: .Обчислюючи цей показник, необхідно враховувати індекс інфляції. Для нейтралізації інфляційного фактора необхідно базисне значення (залишки на початок періоду) помножити на індекс інфляції за цей період. Зростання коефіцієнта є позитивним явищем і свідчить про збільшення масштабів діяльності банку.Коефіцієнт приросту капіталу: .Цей коефіцієнт вказує на те, чи встигає приріст капіталу за приростом активів, чи фінансування відбувається за рахунок інших джерел, таких як борг чи запозичення. Позитивною є тенденція випередження темпів приросту капіталу над темпами приросту активів.Коефіцієнт приросту позик: .Цей коефіцієнт показує приріст чи зменшення активності у традиційній сфері банківської діяльності. Приріст за іншими видами діяльності може бути більш ризикованим або менш надійним. Зміни, що відбулися за різними категоріями позик, показують на рівень ризику та потребу у фінансуванні за рахунок кредитів.Коефіцієнт приросту депозитів: .Цей коефіцієнт має бути зіставлений з коефіцієнтами приросту активів та позик для того, щоб з’ясувати, чи їх приріст фінансується за рахунок залучення депозитів, чи іншого, дорожчого джерела. Склад депозитів за категоріями вказує на ступінь мінливості джерел фінансування та їх чутливість до процентної ставки.13.2. Аналіз ділової активностіДілова активність банку характеризується його спроможністю залучати кошти й ефективністю та раціональністю їх розміщен-ня.Ділова активність банку може бути визначена як за допомогою аналізу окремих показників, так і через оцінювання відповідних співвідношень між окремими статтями активів, пасивів та кількісним узгодженням змін в активах та пасивах. Показники ділової активності дають змогу інтерпретувати стан і використання банком економічного потенціалу, тобто наявних і прихованих можливостей, і вагомість взятих на себе ризиків господарювання [17, С. 125].Детальніше про аналіз ділової активності можна прочитати в навчальному посібнику «Аналіз діяльності комерційного банку» [2, С. 292—301] та в навчальному посібнику Тиркало Р. І., Щивоблок З. І. «Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг» [20, С. 113—124].Розглянемо основні показники, що характеризують ділову активність банку.Коефіцієнт рівня дохідних активів: .Цей коефіцієнт показує частку активів банку, що приносять банку дохід в загальних активах. У зарубіжній практиці вимоги до значення цього коефіцієнта досить високі — більше 93 %. Для вітчизняних банків вимоги дещо нижчі, що безпосередньо пов’язано з недосконалою структурою активів. Зниження коефіцієнта рівня дохідних активів свідчить про незбалансованість кредитного портфеля банку та відсутність політики управління активами.Коефіцієнт кредитної активності: .Оптимальне значення питомої ваги кредитних вкладень у загальних активах — 65—75 %. Значення кредитної активності вище 75 % свідчить про агресивну ризиковану кредитну політику банку та недостатню диверсифікацію активів. Коефіцієнт інвестиційної активності: .Коефіцієнт інвестиційної активності перебуває в протилежній залежності від коефіцієнта кредитної активності. Чим більше його значення, тим менше значення коефіцієнта кредитної активності.Коефіцієнт рівня кредитно-інвестиційного портфеля в загальних активах: .Підвищення значення цього показника в динаміці є позитивною тенденцією й основою збільшення рентабельності банківських активів.Рівень залучення ресурсів: .Цей коефіцієнт характеризує активність банку щодо залучення грошових коштів на фінансовому ринку. Оптимальним є значення 80—85 %. Занадто високе значення цього коефіцієнта свідчить про зростання активності банку щодо залучення ресурсів і водночас про підвищення ризикованості банківської діяльності та зниження стабільності банку. Рівень міжбанківських кредитів у зобов’язаннях: .Висока питома вага міжбанківських кредитів у загальних зобов’язаннях характеризує фінансову залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Згідно з методикою В. С. Кромонова цей коефіцієнт не повинен перевищувати 30 %.Різновидом цього показника є такий: .Значення даного коефіцієнта не повинно перевищувати 20 %.Рівень строкових депозитів у зобов’язаннях: .Підвищення частки строкових депозитів у загальних зобов’язаннях свідчить про зростання стабільності ресурсної бази та сприяє збільшенню ліквідності банку. Оптимальне значення коефіцієнта перебуває в межах 10—30 %. При значенні 10 % досягається мінімізація витрат, при 30 % — мінімізація ризику стабільності.Рівень розвитку клієнтської бази: .Показує рівень розвитку клієнтської бази та її частку у залучених і запозичених коштах. З метою збільшення абсолютної суми прибутку та підвищення прибутковості роботи банку бажано, щоб цей коефіцієнт був не нижчим 15 %. Проте занадто високе його значення може негативно вплинути на рівень ліквідності банку, що, відповідно, негативно вплине на його стійкість. Максимальною межею цього коефіцієнта буде 30—40 %. Для кінцевого висновку про рівень клієнтської бази в загальних зобов’язаннях необхідно проаналізувати окремі показники ста¬більності депозитів до запитання. За рівня коефіцієнта 40 % досягається мінімізація витрат на залучення ресурсів. Коефіцієнт використання залучених та запозичених кош-тів: .Значення цього коефіцієнта має перебувати в межах 75 %. Збільшення його до 85 % характеризує ефективне використання залучених коштів. Занадто високе значення коефіцієнта може призвести до падіння ліквідності та неможливе внаслідок існування обов’язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ. Зниження показника менше 75 % може призвести до низького значення процентного спреду, а відповідно і до падіння рентабельності банківської діяльності.У літературі існують деякі різновиди наведених вище показників, але вони фактично повторюють описані закономірності, а в деяких випадках деталізують сутність окремих показників.На наш погляд, систему показників ділової активності необхідно доповнити такими показниками оборотності.Оборотність активів банку характеризується кількістю оборотів, що здійснюють активи банку за певний період часу (Nа), та тривалістю одного обороту активів (t). .Тривалість одного обороту активів у днях: Прискорення оборотності активів у динаміці є свідченням підвищення його ділової активності, тобто збільшення кількості оборотів та зменшення тривалості одного обороту — позитивне явище, котре свідчить про умовне вивільнення коштів з обороту.Оборотність акціонерного капіталу банку розраховується аналогічно.Кількість оборотів (швидкість обертання): .Тривалість одного обороту акціонерного капіталу в днях: Для акціонерів прискорення оборотності акціонерного капіталу є умовою швидшої окупності капіталу, тому збільшення кількості оборотів та зменшення тривалості одного обороту — позитивна тенденція. Проте таке прискорення може відбуватися за рахунок уповільнення обертання залучених коштів, тобто зменшення кількості оборотів зобов’язань та збільшення їх тривалості.Аналогічним чином розраховуються показники оборотності оборотних активів банку. Кількість оборотів оборотних активів: .Тривалість одного обороту оборотних активів банку в днях: .Позитивною тенденцією є прискорення оборотності оборотних активів у динаміці. Основними факторами, що позитивно впливають на прискорення оборотності, є прискорення оборотності кредитів, інвестицій, дебіторської заборгованості. Показники оборотності по них розраховуються аналогічно.13.3. Аналіз ліквідності банкуУ систему рейтингової оцінки діяльності банку входять показники ліквідності банку, які є, безумовно, основою платоспроможності банку та його фінансової стійкості. Методику аналізу основних показників ліквідності наведено в темі 11.13.4. Аналіз ефективності управлінняОсновні показники ефективності управління наведені в темах 9 (показники дохідності та витратності) та 10 (показники прибутковості).13.5. Узагальнююча оцінкафінансового стану банкуДовіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів тощо) до комерційних банків базується насамперед на їхній здатності у будь-який час і в повному обсязі виконати свої зобов’язання — захищати їх інтереси. Спроможність банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні зобов’язання — одна з основних складових його фінансової стійкості.У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.Рейтинг — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В економічній літературі наводяться кілька визначень рейтингу. Найбільш повне визначення рейтингу та їх класифікація викладені в навчальному посібнику Тиркало Р. І., Щивоблок З. І. «Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг» [20, С. 171].Під рейтингом розуміють процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг — це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.Визначення рейтингу за системою CAMEL — це стандартизований метод оцінки банків, і їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об’єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.У рейтинговій системі використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.Банки, які отримали комплексний рейтинг «4» або «5», мають серйозні проблеми й вимагають ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів. Якщо загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні та спеціальні дії нагляду, не виключаючи можливості примусової реорганізації та ліквідації.Банки, які отримали рейтинг «3», мають недоліки, і якщо ці недоліки не будуть виправлені за певний період, вони можуть призвести до значних проблем, пов’язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації Національний банк України з метою приведення діяльності банків у відповідність до норм і вимог чинного законодавства та нормативних актів має вжити відповідних заходів впливу з наданням чітких вказівок керівництву банку щодо визначення та подолання існуючих проблем.Банки, які мають зведений рейтинг «1» або «2», є надійними за всіма показниками. Банки вважаються стабільними, такими, що мають кваліфіковане керівництво та здатними протистояти більшості економічних спадів. Ступінь нагляду за такими банками потрібен мінімальний.Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять:
Рис. 13.1. Основні групи факторів, включені в рейтинговусистему оцінки діяльності банків «CAMEL»Розглянемо, чому ж саме цим показникам віддана перевага у визначенні рейтингу банку.Достатність капіталу є одним з ключових компонентів системи «CAMEL», оскільки за рахунок капіталу можливе покриття збитків. Відповідно до цього достатність капіталу є важливим фактором, що визначає фінансовий стан та умови роботи банку.Якість активів — основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.Менеджмент (управління) — визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.Дохідність є одним з головних факторів, що впливають на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.Нарешті ліквідність є однією з ключових складових рей-тингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів.В основу рейтингової оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.Національний банк України, реалізуючи передбачену законодавством контрольно-наглядову функцію на основі постійного аналізу діяльності комерційних банків і за допомогою встановлених економічних нормативів, контролює виконання ними своїх основних завдань, функцій та їх надійності.Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановив обов’язкові для всіх банків економічні нормативи.Усі економічні нормативи поділені на три великі групи:• нормативи капіталу (рис. 13.2);• нормативи ліквідності (рис. 13.3);• нормативи ризику (рис. 13.4).
Рис. 13.2. Основні нормативи достатності капіталу Рис. 13.3. Основні нормативи ліквідності Рис. 13.4. Система нормативних показників,що регулюють ризики банкуНормативні значення окремих показників та методику їх розрахунку розглянуто у відповідних темах курсу.Аналіз економічних нормативів здійснюється за такими напрямками:• порівняння фактичних значень показників із нормативними;• аналіз динаміки змін показників, що аналізуються;• виявлення факторів, які вплинули на показники економічних нормативів та кількісне вимірювання впливу цих факторів на розмір економічних нормативів;• аналіз заходів, що вживаються комерційним банком для дотримання економічних нормативів;• розроблення пропозицій щодо підвищення ліквідності, платос¬проможності банку та зниження рівня ризикованості його діяльності.Аналіз економічних нормативів здійснюється за допомогою методу групувань.Сьогодні, крім рейтингової оцінки за показниками «CAMEL», виділяються вісім самостійних рейтингових методик. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно-мільтиплі¬кативні аналітичні моделі.Одним із відомих рейтингів є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом В. С. Кромонова. Характеристика рейтингових показників цієї методики наведена в табл. 13.1.Таблиця 13.1МЕТОДИКА РЕЙТИНГОВИХ ПОКАЗНИКІВ В. С. КРОМОНОВАПоказник Алгоритм розрахунку Розшифрування Характеристика Критична межа Вагомість1. Генераль-ний коефіцієнт надійності К1 = К/АР К — власний капітал;АР — робочі активи Показує рівень забезпечення покриття ризикованих вкладень банку його власним капіталом, за рахунок якого погашатимуться можливі збитки у разі неповернення будь-якого активу 1 452. Коефіцієнт миттєвої ліквідності К2 = ЛА/ОВ ЛА — ліквідні активи;ОВ — зобов’язання до запитання Показує, чи використовує банк кошти клієнтів як власні кредитні ресурси 1 20Закінчення табл. 13.1Показник Алгоритм розрахунку Розшифрування Характеристика Критична межа Вагомість3. Крос-коефіцієнт К3 = СО/АР СО — сумарні зобов’язання Показує рівень транс-формації сумарних зо¬бов’язань перед ощадниками, кредиторами та інвесторами у кре-дити, інвестиції та посередницькі послу-ги 3 104. Генеральний коефіцієнтліквідності К4 = (ЛА++ ЗК)/СО ЗК — захищений капітал у вигляді будівель, обладнання, інвентарю, капвкладень, дорогоцінних металів Показує забезпеченість коштів, що довірені банку клієнтами, ліквідними акти¬вами, нерухомістю, цінностями, тобто ха-рактеризує здатність банку в разі неповернення виданих позик задовольнити вимоги кредиторів у мінімальний термін 1 155. Коефіцієнт захищеності капіталу К5 = ЗК/К Показує, як банк ураховує інфляційні процеси і яку частину активів розміщує у не¬рухомість, цінності та обладнання. Використовується як відносний показник фундаментальності банку: банки, засновані на короткий термін діяльності, не вкладають достатньо коштів у свій розвиток 1 56. Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку К6 = К/СК СК — статутний капітал Характеризує ефективність діяльності і незалежність від окремих засновників 3 5
Перед тим, як вирахувати загальний бал, кожному коефіцієнту присвоюється питома вага його значущості для клієнтів (з погляду авторів методики). Вирахування підсумкового балу надійності банку здійснюється за такою формулою:N = 45 • К1 : 1 + 20 • К2 : 1 + 10 • К3 : 3 ++15 • К4 : 1 + 5 • К5 : 1 + 5 • К6 : 3.Якщо отримане значення вище 40—50 балів, то банк вважають достатньо надійним, якщо нижче 25—30 балів, то надійність банку є сумнівною.Наведемо ще одну методику рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О. Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку».Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища.Характеристика методики розрахунку рейтингових показників, що застосовуються для обчислення лімітів на банки, дається у табл. 13.2.Алгоритм цієї методики передбачає визначення 12-ти основних параметрів балансу кожного банку. Обчислюються п’ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності. Далі визначається синтетичний коефіцієнт через систему зважених часткових коефіцієнтів за такою формулою:Куз = Кн • 0,10 + Кл • 0,40 + Кр • 0,15 + Кка • 0,20 + + Крб • 0,15.Таблиця 13.2СИСТЕМА КОЕФІЦІЄНТІВ УЗАГАЛЬНЮЮЧОЇ ОЦІНКИ СТАБІЛЬНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ БАНКУ-КОНТРАГЕНТАНазва показника Характеристика показника Вагомість1. Коефіцієнти надійності банку Кн = Кн1 • 0,5+ Кн2 • 0,5 10 %1.1. Характеризує рівень покриття ризикованих вкладень банку власним капіталом 0,51.2. Показує, наскільки банк ураховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності та обладнання 0,5Продовження табл. 13.2Назва показника Характеристика показника Вагомість2. Коефіцієнти ліквідності Кл = Кл1 • 0,35 + Кл2 ? ? 0,35 + Кл3 • 0,30 40 %2.1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яка частина зобов’язань може бути погашена негайно 0,352.2. Генеральний коефіцієнт ліквідності характеризує здатність банку в разі неповернення виданих позик задовольнити вимоги кредиторів у гранично розумний термін 0,352.3. Структурна ліквідність робочих активів показує, яка частина працюючих активів банку призначена для негайної виплати за поточними зобов’язаннями 0,353. Коефіцієнти рентабельності Кр = Кр1 • 0,5 + Кр2 • 0,5 15 %3.1. Показує ефективність власного капіталу 0,53.2. Показує ефективність роботи активів 0,54. Коефіцієнти якості активів Кяк.а = Кяк.а1 • 0,5 + Кяк.а2 ?? 0,5 20 %4.1. Показує, наскільки стро¬кові депозити та власний капітал покривають видані кредити 0,5Закінчення табл. 13.2Назва показника Характеристика показника Вагомість4.2. Показує, яка частина дохідних активів належить до активів з мінімальним ризиком 0,5 Якщо частка простроченої заборгованості в кредитному портфелі перевищує 3 %, то розрахунок ліміту на банк автоматично припиняється — Якщо залучені МБК перевищують МБК надані на 50 % і більше, то коефіцієнт якості активів множиться на 25 % —5. Коефіцієнти ресурсної бази Кр.б = Кр.б1 • 0,5 + Кр.б2 ?? 0,5 15 %5.1. Показує ступінь забезпечення своїх зобов’язань власним капіталом 0,55.2. Характеризує рівень розвитку клієнтської бази 0,5
Як зазначалося вище, недоліком подібних методик є суб’єк-тивне встановлення вагомості окремих показників, яке суттєво залежить від мети аналізу та користувачів інформації.Питання для самоперевірки1. Що розуміють під фінансовою стійкістю банку?2. Які групи показників характеризують фінансову стійкість банку?3. Які показники характеризують фінансовий стан банку та його надійність?4. За допомогою яких коефіцієнтів аналізується фінансовий стан банку? Методика їх розрахунку та орієнтовні значення цих показників.5. За допомогою яких показників аналізується ділова активність банку за активними та пасивними операціями?6. Як розраховуються коефіцієнти кредитної, інвестиційної та депозитної активності банку?7. Які існують підходи до узагальнюючої оцінки надійності банку?8. Що являє собою рейтингова оцінка надійності банку «CAMEL»?9. Які показники входять до рейтингової системи за методикою В. С. Кромонова?10. Які ви знаєте інші методики узагальнюючої оцінки надійності банку?11. Як розрахувати коефіцієнт надійності банку?12. Методика розрахунку коефіцієнта фінансового важеля.13. Методика розрахунку коефіцієнта захищеності власного ка-піталу.14. Як розрахувати коефіцієнт захищеності дохідних активів.
Розділ IV «ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З АНАЛІЗУ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Більшість задач з курсу аналізу банківської діяльності розв’язуються в табличних формах за досить нескладними алгоритмами. Їх розв’язування зручно автоматизувати за допомогою електронного табличного процесора Microsoft Excel. Зокрема стратегічний аналіз певних ситуацій, що складаються в економічних процесах, може бути здійснений за допомогою однофакторного або двохфакторного аналізу в системі «що буде, якщо...». Використовуючи її, можуть бути зроблені розрахунки значень прибутку банку у разі зміні значень окремих факторів для досягнення певного значення прибутку. Розрахунки за допомогою табличного процесора Microsoft Excel можна здійснювати під час розв’язування інших аналітичних задач, таких як:• розрахунок «точки беззбитковості» роботи банку;• визначення доходів та витрат банку у разі зміни певних факторів;• стратегічний аналіз витратності пасивів банку за рахунок зміни структури ресурсної бази;• стратегічний аналіз дохідності активів банку за рахунок зміни структури активних операцій;• прогнозування валютних курсів;• прогнозування доходів, витрат, прибутку банку;• оптимізація структури ресурсної бази банку;• оптимізація структури активів банку;• кореляційно-регресійний аналіз доходів, витрат та прибутку банку.Відправною точкою для розв’язування подібних задач є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів. Чим більше факторів буде включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори повинні перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Чинники, що перебувають у стохастичній залежності з результативним показником, вивчаються за допомогою кореляційно-регресійного аналізу, який теж може бути застосований за допомогою електронного текстового процесора Microsoft Excel.Як приклад розв’язування подібних задач детально описана технологія створення та використання шаблону задачі стратегічного аналізу прибутку банку. Методика розв’язування інших задач з аналізу банківської діяльності наводиться перед кожним типом задач. Використання електронного шаблону для автоматизації розв’язування задачі «Стратегічний аналіз прибутку банку».Етапи технології створення та використання електронного шаблону розглянемо на прикладі задачі «Стратегічний аналіз прибутку банку».
1. Постановка задачі
Мета — автоматизація обчислення значень окремих факторів під час розроблення стратегії отримання прибутку (беззбиткової діяльності роботи банку).Стратегічний аналіз прибутку банку передбачає визначення його значення за певних умов. Розробляючи стратегію отримання певного (запланованого) розміру, прибутку окремі фактори потрібно певним чином змінити і розмір зміни цих значень необхідно визначити. Наприклад, передбачається отримання прибутку на суму 1200 тис. грн. При цьому в кожній конкретній ситуації потрібно обчислити значення таких факторів (за незмінного значення всіх інших) для досягнення запланованого рівня прибутку:ситуація 1 — розмір капіталу банку;ситуація 2 — розмір обсягу залучених коштів;ситуація 3 — розмір обов’язкового резервування депозитних вкладень на кореспондентському рахунку в НБУ;ситуація 4 — відносна дохідність активних операцій;ситуація 5 — відносна вартість (витратність) ресурсів;ситуація 6 — розмір умовно-постійних (управлінських) витрат.
2. Вихідна інформація2.1. Назва змінних для вихідних повідомлень:
базова ситуація — H — прибуток банку;ситуація 1 — А — капітал банку;ситуація 2 — С — обсяг залучених коштів (ресурсів);ситуація 3 — H — норма обов’язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ;ситуація 4 — E — відносна дохідність активних операцій банку;ситуація 5 — F — відносна витратність пасивів банку;ситуація 6 — G — розмір умовно-постійних витрат банку;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз банківської діяльності» автора Парасій-Вергуленко І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 3. Приємного читання.