Розділ 3. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у де-в ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 - 5-му класах, рахунки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі.

У першому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків.

Рис. 3.2. Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

До казначейських інструментів належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку України; кошти Національного банку України; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України.

До міжбанківських інструментів належать операції між банківськими установами: розрахунки; депозити до запитання та строкові депозити; кредити, операції peпo; фінансовий лізинг.

У другому класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків. Зокрема: операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами; довірчі операції, операції peпo з клієнтами та ін.

У третьому класі відображаються два різних типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ, та фінансових інвестицій). Операції з цінними паперами поділяються на три види: торговельні операції з цінними паперами, інвестиційні операції з цінними паперами, операції з цінними паперами власної емісії.

До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До них відносять господарчі операції банків: операції з матеріальними цінностями, операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості; а також клірингові розрахунки, міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку.

У четвертому класі зосереджені групи рахунків, які відображають фінансові та капітальні інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, в основні засоби і нематеріальні активи та їх зношення.

У п'ятому класі обліковується капітал банку. Він включає статутний капітал, загальні резерви та фонди банку, результат діяльності банку і результат переоцінки.

У шостому і сьомому класах відображені операції, пов'язані з формуванням доходів і витрат, що виникають під час діяльності банку. Усі доходи і витрати поділяються на процентні, комісійні, торговельні та інші операційні доходи або витрати.

До інших операційних доходів належать дивідендний дохід, дохід від інвестицій, результат переоцінки та від продажу цінних паперів, нематеріальних активів та основних засобів. До інших операційних витрат належать загальні адміністративні витрати, відрахування в резерви, податок на прибуток.

Рахунки восьмого класу призначені для відображення операцій управлінського обліку.

Дев'ятий клас призначений для відображення позабалансових операцій. Усі рахунки цього класу поділяються на групи: рахунки для обліку операцій, які пов'язані з різними ризиками для банку (зобов'язання та вимоги за всіма видами гарантій, зобов'язання з кредитування і за операціями з валютою та інші вимоги і зобов'язання, цінні папери та інші активи на зберіганні, рахунки для обліку цінностей та документів, контр-рахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за позабалансовими рахунками та позабалансова позиція банку.

3.3. Порядок створення та реєстрації банків України

Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Основними законодавчими актами з цього питання виступають Закони України "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про цінні папери і фондову біржу". Разом з тим до комерційних банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром — грошовими ресурсами, висуваються особливі вимоги щодо порядку їх створення, які значною мірою відрізняються від умов заснування та організації інших господарюючих суб'єктів. Спеціальні вимоги та умови створення і реєстрації банків визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативними актами Національного банку України.

Так, відомо, що реєстрація новостворених звичайних (небанківських) господарських товариств здійснюється органами місцевої виконавчої влади. В той же час комерційні банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Національному банку України в Києві. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Комерційні банки різних видів і форм власності можуть створюватись у вигляді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Основною передумовою створення комерційного банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного фонду комерційного банку визначається згідно з рішенням засновників, але він не може бути меншим: