Розділ 3. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Кредитні операції — це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій комерційні банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарюючих суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні операції — це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції — це операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції — операції з не депозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від Національного банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у НБУ.

Емісійні операції — діяльність банку з формування власного капіталу та не депозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції — це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, кастодіальні, трастові послуги, в результаті надання яких банки отримують дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції — це послуги банків з розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги в операціях з фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступають як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

За економічною сутністю усі операції комерційних банків можуть бути класифіковані як: активні; пасивні; комісійно-посередницькі.

Активні операції — це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності. Згідно з наведеним вище групуванням банківських операцій до активних операцій належать: кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські (в частині наданих позик). Також до активних слід віднести операції з придбання поза-оборотних активів (приміщень, обладнання, технічних засобів тощо) та формування касових залишків і залишків коштів на кореспондентських рахунках банків.

Пасивні операції, пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників дохідності та є запорукою ліквідності й платоспроможності. До пасивних операцій належать емісійні, депозитні та міжбанківські операції (в частині отриманих позик).

Комісійно-посередницькі послуги — це операції консультаційного характеру, що виконуються банками за рахунок їх високої інформативності, глибоких професійних знань персоналу, володіння новітніми технологіями, а також операції, де банки діють за рахунок та в інтересах клієнтів. Таким чином, до цієї групи мають бути включені операції, які приносять банкам дохід, але не потребують додаткового залучення та використання наявних ресурсів.

Слід розуміти, що подібне розмежування банківських операцій не є винятковим та не має чітких безумовних меж: багато операцій можуть одночасно виступати в ролі як активних, так і пасивних. Наприклад, залучення коштів на депозит вважається пасивною операцією, оскільки збільшує ресурсну базу банку. Разом з тим отримані на депозит кошти розміщуються у вигляді залишку на кореспондентському рахунку в центральному банку або в операційній касі банку, що, безумовно, є активною операцією.

3.2. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

Таким чином, розподіляти банківські операції на суто активні чи пасивні доцільно й економічно можливо при розгляданні та аналізі підсумкових результатів здійснення цих операцій, що відображаються у змінах сум відповідних статей у визначених розділах банківського балансу.

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обов'язково враховувати такі критерії, як розміри банку, види і масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, наявність філіальної мережі, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. У сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.

Враховуючи як міжнародний досвід, так і накопичений за період існування національної банківської системи, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, в Україні оптимальною видається схема організаційної побудови комерційних банків, наведена на рис. 3.1.

Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури — це запорука ефективної організації банківської діяльності в цілому та забезпечення потрібної дохідності банківських операцій зокрема.

Інформація про операції, які здійснюються в банках України, відображається на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, що набув чинності з 1 січня 2005 р.