Розділ 9 ІНТЕРЛЮДІЯ

У Харлана тьохнуло серце. Під час минулої зустрічі з Твіселом ці слова не мали б для нього ніякого значення. Але тепер Харланові здавалося, що за ними криється глибокий зміст. Твісел, мабуть, дуже вморився, інакше не говорив би так відверто. А може, Обчислювач вважає, нібито достатньо завуалював свою фразу й не боїться, що Харлан зрозуміє її справжній зміст.

— Як поживає мій Учень? — Харлан постарався говорити невимушено, аби в запитанні не відчувалося зв’язку з словами Твісела.

Чудово, чудово! — відповів Обчислювач, але думки його тим часом ширяли десь далеко. Він поквапливо зробив останню затяжку, відпустив Харлана коротким кивком голови, а сам швидкою ходою попростував своєю дорогою.

Епізод третій. Учень.

На вигляд він здавався старшим. Його зрілість відчувалась у кожнім русі і навіть у тому, як він подав Харланові руку і сказав:

— Радий, що ви повернулися, Харлане.

А може, йому тільки так здалося, адже тоді Купер був для нього всього-на-всього Учнем, а тепер він — потужний інструмент у руках Вічних. Хай би там як, але Купер помітно виріс в Харланових очах.

Харлан намагався не виказувати свого враження. Вони сиділи в Харлановій кімнаті, де молочна білизна порцелянових стін тішила Технікове око після строкатих барв 482-го. Хоч як він прагнув поєднати буйну пишноту барокко 482-го зі спогадами про Нойс, у нього нічого не виходило; цей недоладний стиль пов’язувався в нього тільки з образом Фінджі. А Нойс у його пам’яті асоціювалася з атласно-рожевим присмерком і, як не дивно, із суворим аскетизмом Секторів «Прихованих Сторіч».

Він поквапно заговорив, мовби хотів приховати свої небезпечні думки.

— Ну, Купере, що ти тут робив без мене?

Купер засміявся, зніяковіло погладив пальцем підкову своїх вусів й сказав:

— Учив математику. Тільки математику.

— Так? І далеко забрався?

— Далеченько.

— А як успіхи?

— Поки що все гаразд. Мені математика дається легко. Вона мені до вподоби. От тільки задачі стають з кожним днем дедалі складніші.

Харлан кивнув головою, відчуваючи задоволення.

— Матриці Темпоральних Полів і таке інше?

Купер зашарівся, повернув обличчя до книжкових полиць і ухилився від відповіді.

— Побалакаймо про Первісну історію, — запропонував він. — У мене є до вас кілька запитань.