Розділ «Зі збірки «Залізна монета»(1976)»

ховає мармур — тайна для людини.

Докори сумління

Я скоїв найстрашніший гріх з усіх,

що тільки може скоїти людина:

не був щасливим. Забуття крижина

хай десь мене за цей загубить гріх.

Вогню, землі, повітрю та воді

призначили мене батьки — для втіхи,

та я не був щасливим, як на лихо,

і зрадив їхні мрії золоті.

Мій мозок прилюбивсь до інших справ,

до вигадок мистецької уяви,

і я сплітав химери для забави.

І втратив мужність, що успадкував.

Постійно, невідступно, щохвилини

зі мною тінь нещасної людини.