Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

Лоурі звів очі до неба.

— О молодь! Якій пісні? Чи вас чого-небудь навчають у тих школах?

— Лише рахувати й читати. Нічого такого корисного, як, скажімо, пісня про плювання.

Лоурі заходився відбивати ритм на кермі й заспівав — так само паскудно, як співають усі дублінці.

Аж до денця життя спізнавай,

Мудрі правила всі поламай.

В канаві приспись,

На відьмі женись.

Аж до денця життя спізнавай.

ххх

Пізнавай життя до останку,

Пригортай не свою коханку.

На Маму залізь

І плюнь униз.

Спізнавай життя до останку…

Я можу й далі. У пісні аж сорок сім куплетів.

— Дякую, досить і цього, — квапливо сказала Меґ. — Я вже в’їхала. То з якої мами ти збираєшся плювати?

— Мамині скелі. Знаєш такі?

— То ми деремося на скелю через те, що колись хтось так проспівав?

— Колись так співав мій татко. Щовечора. Це була наша з ним колискова. Мамі не подобалось. Її ображав рядочок “на відьмі женись”.