Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

Макколова кишеня збільшилася до розмірів А4.

— Що ми маємо?

Ригачка не відповів. Йому було ніколи: він намагався загасити вогонь, що спалахнув у Франковому волоссі.

— Координати: XI, Y3, Z4. Збільшити й розгорнути.

У повітрі з’явилася записка. Вона збільшилася до розмірів стіни й розгорнулась.

— Неймовірно. На основі чорнила, що пройшло на зворот записки, програма змогла відтворити записи слово в слово.

Ульотно, міг би сказати Ригачка, якби мав діставучий настрій і не мордувався від корчів на підлозі.

— Оце і є список. Список бажань, якщо я не помиляюсь. Поширене явище серед тих, хто відчуває, що скоро ґиґне. Дивно, що ти не встиг запастись таким списочком, зважаючи на те, що вичворяв у житті.

Ригаччин мозок був наче вичавлений апельсин. Навряд чи крутити рожни в пеклі було тяжче, ніж отак валятись на підлозі.

Гоп повів своїм шарнірним пальцем по списку. Ще одне-єдине бажання, сказала Фінн. Останнє бажання…

— На Маму залізь і плюнь униз? Що за дурниця? Невже комусь заманеться плювати з мами?

Гоп згорнув програму.

— Хто б міг подумати, ці ірландці таки дивний народ. Плювати з мами — розвага саме для них.

Гоп обернувся до тіла, що корчилося на підлозі.

— Ти щось зрозумів?

Ригачка зібрав докупи останні клітини свого мозку — якраз ті, які Гоп не встиг підсмажити. На Маму залізь. Щось знайоме.

— Мамині скелі. У школі, — видихнув він.

— Ні слова більше, — зітхнув Гоп. — Я перегляну файли твоєї пам’яті. Картинки розкажуть більше, ніж ти зі своїм словниковим запасом.

Голограма примовкла, гортаючи давні спогади. Ригачка радів, що має кілька хвилин перепочинку.

— Знайшов, — мовив Гоп швидше, ніж Ригачка очікував. — Західне узбережжя. Місцина, відома під назвою графство Клеар.[15]