— І це після того, що я для тебе зробив! Якби не я, ти б уже давно крутив рожни. Кидай смоктати й хапай їх обох!
Ригачка на мить розтулив писка й знову став смоктати. Блискучі помаранчеві цівки з’явились позад Франкових очей і потекли в диявольську пащеку. З кожним ковтком Ригачка ставав дужчим, присутнішим.
— Бр-р, фе, — сказали Меґ і Лоурі водночас.
Франко змінювався на очах. Щойно його життєва снага щезла, тіло його заплатило за все сповна. На чолі прорізалися глибокі зморшки. Очі втратили блиск і запали. М’язи на шиї обвисли. Це ще був Франко, проте на двадцять років старший.
— Так не годиться, — промурмотіла Меґ. — Мушу щось зробити.
Гоп літав по кімнаті на відстані п’яти сантиметрів від Макколового носа. Він ґелґотів, певно, бажаючи вразити Меґ, бо почуття гумору голограми не мають.
— Хоч що зроби, Меґ Фінн, ти програла. І ти повернешся в глибінь разом з нами. Мого творця вивищать над цим блазнем Вельзевулом у званні, а твій старий чолов’яга помре, не здійснивши того, про що так мріяв. Ось чого ти досягнеш.
Меґ пирхнула. Уперше Ригачка мав рацію. Їй треба було розчавити цю малу набридливу істотку, як жука. Вона схопила якусь амфору з полиці в передпокої і жбурнула її в миготливу голограму. Ну звісно, ваза пролетіла крізь голограму, влучивши Франко в саме тім’ячко. Результат вражав. На що ти очікуєш, коли амфора влучає людині в голову? На вигук “Оу!”. Може, на невелику подряпину. У крайньому разі, на непритомність. Не більше. Меґ же отримала несподіваний спалах світла, коли вміст амфори посипався на Франкову голову. Висипане зашипіло й затріщало, обліплюючи обличчя вітчимові, неначе бетоном. Франко заверещав, Ригачка заскавулів. Їхній одночасний лемент був такий різкий, що аж склянки тріснули на кухні й вікна забряжчали. Навіть Франків дорогоцінний телевізор, не витримавши таких звукових хвиль, розлетівся на тисячні друзки.
Франко крутився на підлозі, відчайдушно деручи обличчя. Пилюка навіки в’їлася в шкіру.
Гоп безсторонньо споглядав згори.
— Гм, цікавий випадок. Сильна алергічна реакція з больовими відчуттями. — Голограма ввімкнула пошук на слово “алергія”. — Лише одне входження. Алергія: уражений дух може виказувати ознаки дискомфорту, якщо доторкнеться до священної речовини.
Меґ підібрала черепочок амфори. На ньому була мідна табличка з написом. Тепер Меґ усе пригадала. То була мамина урна. Урна з крематорію.
— Мамусю… — прошепотіла вона, і сльози затремтіли на її віях.
Ригачка кивнув головою:
— Священний прах. Я б згодився з таким висновком.
Меґ ударила Франко по нозі.
— Ти навіть не поклав урни в скляну скриньку.
— І тепер дуже пошкодував, — зауважив Гоп.
Франко не міг нічого відповісти. Усе, що він зараз усвідомлював, — нестерпний головний біль. Він корчився і здригався, доки разом зі своїм бісівським квартирантом не знепритомнів.
Меґ іще раз ударила Франко по нозі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Список Бажань» автора Колфер Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Йоун Колфер Список бажань“ на сторінці 128. Приємного читання.