Розділ «ДІАЛОГИ, призначені для виховання молодих панночок»

ЕЖЕНІ. Та ви нелюд!

ДОЛЬМАНСЕ. Правду кажете.

ШЕВАЛЬЄ. Принаймні він щирий.

ДОЛЬМАНСЕ. Ану вчини з нею содомський гріх, шевальє.

ШЕВАЛЬЄ. Тримай її за спину, і за три поштовхи я його запхаю.

ЕЖЕНІ. О, небо! Та він у вас товщий, ніж у Дольмансе!.. Ой, ви роздираєте мене, шевальє! Пожалійте, благаю!..

ШЕВАЛЬЄ. Неможливо, мій ангеле. Я повинен довести справу до кінця… Не забувайте, що я практикуюся під наглядом свого вчителя. Я мушу продемонструвати, що гідно засвоїв його науку.

ДОЛЬМАНСЕ. Він — там!.. Як люблю я дивитись на прутень, що застромився в гепу по саму шерсть… Ану, пані, наколюйте свого брата… Огюстенова гирлига вже готова пропхатись у ваші апартаменти, а я обіцяю не щадити вашого втішальника… Ой, добре! Ми утворили справжнє намисто — а зараз думаймо тільки про те, щоб усім дійти разом!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Погляньте на оцю малу босячку — як вона тремтить!

ЕЖЕНІ. Та чи я винна? Я гину від утіхи! Це шмагання… Цей здоровенний прутень… І милий шевальє, що так завзято мене топче… О, люба, я не можу більше, не можу!..

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О прокляття! Мені вже не до тебе, я доходжу!..

ДОЛЬМАНСЕ. Не порушуйте ансамблю, друзі мої. Якщо ви дасте мені лише дві хвилини, я вас наздожену, і ми дійдемо всі разом.

ШЕВАЛЬЄ. Пізно! Моє сім'я вже бризкає в гепу прекрасної Ежені! Ой, умираю!.. Ой, святий Вельзевуле!.. Яка насолода!..

ДОЛЬМАНСЕ. Я за вами, друзі, за вами… за вами… Ой, аж в очах потемніло…

ОГЮСТЕН. І в мене! І в мене!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Яка сцена!.. Ой, він налив мені повну гепу!..

ШЕВАЛЬЄ. На біде, любі дами, на біде!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ой, ні, я люблю відчувати в собі чоловіче сім'я і не хочу з ним розлучатися.

ЕЖЕНІ. І я готова, і я… А тепер скажіть мені, друзі, чи завжди повинна жінка погоджуватися, коли їй пропонують гратися в такий спосіб?

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Завжди, моя люба, завжди. І навіть більше: оскільки трахатись на такий манір дуже приємно, вона повинна вимагати цього від тих, чиїми послугами користується. Але якщо вона залежить від чоловіка, з яким розважається, якщо жде від нього подарунків чи інших милостей, то хай надасть собі ціни, хай примусить себе умовляти: і чоловік, наділений такими вподобаннями, погодиться на все, коли жінка виявить тонке відчуття ситуації і довго відмовлятиметься уволити його жадання з наміром ще дужче розпалити його жагу. Отже, вона дістане від нього все, чого захоче, якщо добре опанує мистецтво погоджуватися на те, чого від неї вимагають, не відразу, а в слушну мить.