Розділ «Частина 3 Вершник апокаліпсису»

— Авжеж, сер.

— Але ж ви знаєте, що це надзвичайно небезпечно? Ви чули все, про що розповідав Гумбольдт, і все ж наважуєтеся ризикнути?

— Так, сер. Я буду обережним і не наближатимуся до зеленого піску — спробую спуститися до каменя згори. Можете бути певні, я зайве не ризикуватиму: життя мені поки що не набридло.

— Ну, не знаю… — з сумнівом похитав головою Уїлсон.

— Я наполягаю, сер! Ви надасте мені особливої честі дозволивши доторкнутися до цього легендарного каменя першим. — Арчер відкашлявся: — Я чув, як ви всього лише кілька годин тому пропонували це зробити Пепперу. Але зараз він більше не може претендувати на роль першовідкривача, і рядок у документі залишиться порожнім. Мені здається, що це непорядок.

Уїлсону знадобилася лише мить на роздуми.

— Гаразд. І нехай вам Бог допомагає. Він міцно поплескав свого ад’ютанта по плечу: — Недарма я завжди так високо цінував вас, Джонатане. А тепер просто пишаюся вами!

52

Найперше Джонатан Арчер попросив здорованя Руперта допомогти йому видертися на купол храму. Колишній докер був напрочуд сильною людиною, а його рана, отримана в сутичці з берберами, практично загоїлася, і тепер він майстерно керував роботою імпровізованого крану.

— Дякую, — гукнув Арчер приятелю, опинившись нагорі. — Як там справи з підйомним механізмом?

— Усе готове! Залишилося змастити блоки, й можна починати, — Руперт помовчав і обережно поцікавився: — А хто з нас першим вирушить у лев’ячу пащу? Сподіваюся, це буду не я?

Нервовий сміх, яким Руперт супроводив свій жарт, видав його напруження.

— Ні, ваша допомога не знадобиться. Туди спущуся я.

— Ви, сер?

— Я не можу вимагати від своїх людей того, чого не можу зробити сам, — відповів Арчер.

— Розумію, сер…

— Крім того, мені потрібна надійна людина в тилу, на яку я можу покластися в разі виникнення непередбачуваних обставин. — Він засміявся. — Ви потрібні тут, нагорі. І якщо з’явиться небезпека, я буду впевнений, що ви мене швиденько витягнете звідти.

— Так швидко, як тільки дозволить підйомник, сер!

— От і добре, тоді не гаймо часу.

Арчер піднявся на верхівку купола й зазирнув у темне провалля. Найманці розбили засклення круглого отвору й витягли з рами осколки. Підлога храму навколо метеорита була всипана битим склом. Камінь мінився всіма відтінками зеленого і справді нагадував зірку, що спустилася з небес.