Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

— Не збираюся.

— Будь обережний, — нагадала вона. — Не знаю, що в тебе на думці, але будь обережний.

— І хай там що ти замислив, краще розберися з цим упродовж наступного тижня, — додав Едді.

Джейк кивнув і подивився на Роланда.

— Коли ти плануєш скликати всезагальні збори?

— За словами робота, до приходу Вовків лишається десять днів. Тож… — Роланд швидко щось підрахував. — Міські збори за шість днів. Тебе влаштовує?

Джейк знову кивнув.

— Ти точно не хочеш поділитися з нами своїм задумом?

— Ні, якщо ти не запитуєш як дін. Роланде, може статися, що це пусте. Правда-правда.

Роланд із сумнівом кивнув і заходився скручувати нову цигарку. Курити свіжий тютюн було надзвичайно приємно.

— Є ще якісь питання? — спитав він. — Якщо ні, тоді…

— Є одне, взагалі-то, — сказав Едді.

— Питай.

— Мені потрібно повернутися в Нью-Йорк. — Едді промовив це таким буденним тоном, наче йшлося про те, щоб сходити в магазин по солоні огірки чи лакричні палички. Але його очі горіли від збудження. — І цього разу я маю податися туди у власному тілі. Тобто це означає, що треба буде використати кулю. Чорну Тринадцятку. І, Роланде, я дуже сподіваюся, що ти знаєш, як це робиться.

— Чому тобі потрібно в Нью-Йорк? Про це вже я питаю як твій дін.

— Авжеж, — погодився Едді, — і я тобі розповім. Бо ти маєш рацію: часу в нас мало. Бо Вовки Кальї — не єдині, через кого нам треба непокоїтися.

— Я зрозумів, — вставив Джейк. — Ти хочеш побачити, скільки часу залишилося до п'ятнадцятого липня. Так?

— Ага, — кивнув Едді. — У тодеші ми всі побачили, що час в тому Нью-Йорку сімдесят сьомого року біжить швидше. Пам'ятаєте дату на тому шматку «Нью-Йорк Таймз», який я знайшов?

— Друге червня, — пригадала Сюзанна.

— Саме так. І ми вже точно знаємо, що не варто навіть пробувати потрапити саме в той час, з якого ми пішли. Щоразу, коли ми там опиняємося, виявляється, що час уже суттєво просунувся вперед. Правда?