Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

Далі прийшла черга бульби. Сейрі Адамс поцілила в свою з відстані сорока ярдів, лише зачепила з п'ятдесяти і схибила з шістдесяти: тарілка пролетіла зависоко. Сейрі не по-жіночому вилаялась і, опустивши голову, відійшла до дерев'яної стіни вбиральні. Там опустилася на землю, щоб спостерігати за змаганням. Роланд підійшов і сів поруч. Побачив сльозу, що витекла з кутика лівого ока й збігла по обвітреній щоці.

— Я підвела тебе, чужинцю. Кажу «пробач».

Роланд узяв її руку й потиснув.

— Ні, жінко, ні. Для тебе знайдеться робота. Окрема. І там, можливо, теж доведеться кидати тарілку.

Вона кволо всміхнулася і кивнула на знак подяки.

Едді начепив на опудала нові голови-гострокорені, а на кожну поклав по редисці. Крихітні овочі майже повністю губилися в тіні каптурів-мішків.

— Бажаю успіху, дівчатка, — всміхнувся він, відступаючи вбік.

— Починайте з десяти ярдів! — гукнув Роланд.

З десяти в редиску влучили всі. З двадцяти теж. На відстані тридцяти ярдів Сюзанна кинула свою тарілку трохи вище, як просив її Роланд. Він хотів, щоб цей раунд виграла одна з жінок Кальї. На сорока ярдах Залія Джефордс довго вагалася, тож її тарілка розрубала навпіл «голову», а не редиску.

— Бля-комала! — крикнула вона й одразу ж затулила рота руками, глянувши на Каллагена, який сидів на східцях заднього ґанку. Той лише всміхнувся і помахав їй рукою, вдаючи, ніби він глухий.

Вона підскочила до Едді і Джейка, розлючена, червона до кінчиків вух.

— Ти маєш сказати йому, щоб дав мені другий шанс, попроси, будь ласка, — сказала вона Едді. — Я зможу, знаю, що зможу…

Едді узяв її за руку вище ліктя, зупиняючи словесний потік.

— Він теж це знає, Зі. Тебе вже прийнято.

Вона подивилась на нього. Очі горіли, губи стислися так щільно, що їх майже не було видно.

— Ти впевнений?

— Ага, — сказав Едді. — «Мете» узяли б тебе за пітчера, дорогенька.

Тепер залишилися Марґарет і Розаліта. Обидві влучили в редиску з п'ятдесяти ярдів.

— Друзяко, я сказав би, що це неможливо, якби щойно не пересвідчився на власні очі, — пробурмотів Едді на вухо Джейкові.

З шістдесяти ярдів Марґарет Айзенгарт схибила. Розаліта піднесла тарілку над правим плечем (вона була шульгою), на мить застигла, потім закричала: «Різа!» — і кинула тарілку. Навіть гострозорий Роланд не встиг роздивитися, чи то тарілка зачепила редиску, чи то її скинув вітер. Але Розаліта переможно здійняла кулаки над головою і, сміючись, потрясла ними.