Розділ «Чвара королів»

— Якась панна, може, і налякалася б, — відповіла Шая, — та я не з лякливих.

— А тут таки є чого лякатися, — мовив Тиріон. — Штормолам впав, і скоро Станіс оберне очі до Король-Берега.

Тепер він шкодував, що викинув те вино.

— Дайте нам хвильку часу, пане Варисе. А тоді я повернуся з вами до замку.

— Я чекатиму в стайні. — Він вклонився і затупав геть.

Тиріон притягнув до себе Шаю, щоб сіла поруч.

— Тут тобі не досить безпечно.

— Я маю навколо себе стіни і охоронців, яких ти сам мені дав.

— Найманих сердюків, — мовив Тиріон. — Вони люблять мої гроші, та чи ладні за них вмирати? Що ж до тутешніх стін, то одна людина стане на плечі іншій, і ось вони вже по цей бік стіни. Під час погромів дощенту спалили маєток, дуже схожий на цей. Вбили господаря, золотих справ майстра. Провина його полягала у тому, що він мав повну комору харчів. А ще розірвали на шматки верховного септона, півсотні разів згвалтували Лолису і розтрощили голову панові Арону. Як гадаєш, що вони зроблять, коли накладуть руки на панну, милу серцю Правиці?

— Тобто на хвойду, милу прутню Правиці? — Шая зиркнула на нього своїми великими зухвалими очима. — Утім, я б радо стала володаркою вашого серця, мосьпане. Вдягалася б у розкішні шати, подаровані вами, у блават, єдваб і альтембас, чіпляла б на себе коштовності, сиділа б на бенкетах, тримаючи за руку. Подарувала б синів, адже я можу… і ніколи б не осоромила, присягаюся.

«Моє до тебе кохання соромить мене далі нікуди.»

— Солодка мрія, Шаєчко. Але забудь про неї, благаю тебе. Цього не буде ніколи.

— З-за королеви? Її я теж не боюся.

— Зате я боюся.

— То вбий її, та й по тому. Між вами однак така любов, що аж шкварчить.

Тиріон зітхнув.

— Але ж вона моя сестра. Людина, що вбиває кревного родича, навіки проклята у очах богів та людей. До того ж, хоч би що про неї думали ми з тобою, батько з братом люблять свою дорогеньку дівчинку. Я можу обдурити трохи не кожного у Семицарстві, але боги не навчили мене, як перемогти Хайме з мечем у руці.

— Молодий Вовк і князь Станіс теж мають мечі, а ти їх не боїшся.

«Що ти знаєш, люба моя?»

— Проти них я маю всю силу дому Ланістер. Проти Хайме та мого батька я маю криву спину та пару закоротких ніг.