Розділ «Чвара королів»

— Здається, нам варто взяти приклад зі світлої пам’яті князя Ренлі. Ми можемо укласти союз із Тирелами так само, як він. Через шлюб.

Варис зрозумів швидше за всіх.

— Ви гадаєте одружити короля Джофрі з Маргерією Тирел.

— Саме так.

Юна королева Ренлі мала п’ятнадцять чи шістнадцять років, скільки пам’ятав Тиріон… трохи старша за Джофрі, але то байдуже. Задум був такий справний та доладний, що він аж смакував його у роті.

— Джофрі заручений з Сансою Старк, — заперечила Серсея.

— Заручини можна розірвати. Що отримає король від весілля з дочкою страченого зрадника?

Мізинець подав голос:

— Можна вказати його милості на те, що Тирели значно багатші за Старків, а Маргерія, за переказами, дуже чарівна… ще й готова до подружнього ліжка.

— О так, — зазначив Тиріон, — Джофові це має сподобатися.

— Мій син надто юний, аби про таке думати.

— Гадаєш? — перепитав Тиріон. — Йому тринадцять, Серсеєчко. Я сам одружився у тому самому віці.

— Ти зганьбив нас усіх тим жалюгідним вибриком. Джофрі зроблено з кращого тіста.

— Еге ж. Саме тому він наказав панові Боросу здерти з Санси одяг.

— Він на неї сердився.

— Він сердився і на кухарчука, що минулого вечора розлив юшку. Та голим його не роздягав.

— Бо тут справа не в юшці!

«Саме так. А у парі гарненьких цицьок.» Після того клопоту в дворі Тиріон побалакав з Варисом про те, чи не влаштувати Джофрі похід до закладу Чатаї. Може, якби він спробував солоденького, то й сам би подобрішав. Принаймні Тиріон плекав таку надію. Ласка божа, король навіть міг би відчути вдячність, а Тиріонові не завадило б трохи дяки від свого повелителя. Ясна річ, справу слід зробити таємно, і головна перепона тут — як розлучити короля з Хортом.

— Пес завжди ходить в хазяїна по п’ятах, — казав Тиріон Варисові, — але ж усі люди мусять спати. Деякі до того ж грають в кості, ходять до шльондр та винних льохів.

— Хорт усе це робить, якщо таке ваше питання.