Розділ «Чвара королів»

— Залізний Трон належить мені за правом. Кожен, хто це заперечує, є моїм ворогом.

— Це заперечує уся держава, брате, — відповів Ренлі. — Старці заперечують на смертному одрі, а ненароджені діти — у черевах матерів. Заперечують у Дорні, заперечують на Стіні. Тебе у королі не хоче ніхто. Ти вже вибач.

Станіс стиснув щелепи. Обличчя його напружилося.

— Я обітував не мати з тобою жодних справ, поки ти носиш отого зрадницького вінця. І вже шкодую, що порушив власну обітницю.

— Це легковажна дурість, — гостро зауважила Кетлін. — Князь Тайвин сидить у Гаренголі з двадцятьма тисячами мечів. Рештки Крулерізового війська знову стали обозом під Золотим Зубом, а у тіні Кастерлі-на-Скелі зібралося ще одне ланістерівське рушення. Тим часом Серсея з сином утримують за собою Король-Берег та ваш омріяний Залізний Трон. Кожен з вас величає себе королем, але королівство спливає кров’ю, а на його захист ніхто не здіймає меча, крім мого сина.

Ренлі здвигнув плечима.

— Ваш син виграв кілька битв. А я виграю війну. Хай Ланістери почекають моєї ласки.

— Якщо маєш що сказати, то кажи, — різко мовив Станіс, — бо інакше я поїду.

— Гаразд, — погодився Ренлі. — Пропоную тобі спішитися, стати на коліно і присягнути мені на вірність.

Станіс трохи не захлинувся від люті.

— Цьому не бути ніколи!

— Але ж ти служив Робертові, чому б не послужити мені?

— Роберт був мій старший брат. А ти — молодший.

— Молодший, зухваліший, ще й на лице гарніший.

— А окрім того, тать і узурпатор!

Ренлі знизав плечима.

— Таргарієни теж кликали Роберта узурпатором. Але йому те прізвисько не боліло й не свербіло. Не свербітиме й мені.

«Ні, так не годиться.»

— Послухайте себе! Якби ви були моїми синами, я б гепнула вас головами один об одного і зачинила у опочивальні, доки б ви не згадали, що є рідними братами!

Станіс грізно насупив брови.