Розділ «Чвара королів»

— Та начебто ні, — зізнався Тиріон. — Я почуваюся зле, Ланселю, турбуючи тебе в годину розради від трудів, але сталося так, що ми з сестрою мусимо обговорити справи певної ваги.

Серсея роздивилася його підозріливими очима.

— Якщо ти щодо тих жебрущих братів, Тиріоне, то стримай свої докори. Я не дозволю, щоб вулицями ходила брудна зрада. Хай проповідують один до одного у підземеллі.

— Ще й дякують, що мають таку милостиву королеву, — додав Лансель. — Бо я б їм язики повисмикував.

— Один навіть смів бовкнути, що боги карають нас, бо Хайме вбив істинного короля! — оголосила Серсея. — Цього терпіти не можна, Тиріоне. Я чекала, що ти даси ради тим бридким вошам, а ти зі своїм паном Джаселином не зробив геть нічого. Тому я наказала Виларові владнати справу.

— То він і владнав. — Так, Тиріон розсердився, коли червонокирейники потягли до цюпи з півдесятка неоковирних віщунів, не спитавшись його. Але вони не важили аж стільки, щоб через них сваритися з сестрою. — Нам не завадить трохи тиші на вулицях. Я прийшов не тому. Маю вісті, які ти рада будеш почути, люба сестро, хоча балакати про них краще наодинці.

— Гаразд. — Двійко музик вклонилися і поспіхом забралися геть. Серсея поклала на щоку братові у перших невинний поцілунок. — Залиш нас, Ланселю. Мій брат безпечний, коли сам-один. А якби він привів своїх звіряток, ми б їх винюхали здалеку.

Молодий лицар кинув на родича нищівний погляд і з силою захряснув за собою двері.

— Май на увазі, що я змушую Шаггу митися щодватижні, — повідомив Тиріон, коли всі зникли.

— Чого це ти так із себе втішаєшся, га?

— Чом би й ні? — відповів Тиріон.

Щодня і щоночі на Сталевій вулиці стукотіли молоти, і величезний ланцюг ставав дедалі довший.

Він підстрибнув і всівся на велике ліжко з навісом.

— Чи не на цьому ліжку помер Роберт? Диво, що ти його зберегла.

— Мені на ньому солодкі сни ввижаються, — відповіла вона. — Тепер кажи свої вісті, Бісе, та шкандибай звідсіля.

Тиріон посміхнувся.

— Князь Станіс виплив з Дракон-Каменя.

Серсея скочила на ноги.

— А ти тут сидиш і шкіриш зуби, як гарбуз на святі врожаю?! Чи скликав Бережняк міську варту? Треба негайно відіслати птаха до Гаренголу!

Тиріон вже не стримував реготу. Сестра вхопила його за плечі та щосили струснула.