Розділ «Чвара королів»

— Ні, для шлюбу ти не годишся, — вирішив Теон. — Коли я всядуся на престол, то, певно, запроторю тебе у сестри-мовчальниці.

Він скочив на ноги і пішов непевним кроком шукати батька.

Поки він дістався підвісного мосту до Морської Башти, почався дощ. Шлунок його нуртувало, наче хвилі унизу, вино заважало стати рівно. Теон зарипів зубами і міцніше вхопився за мотузку, долаючи шлях через провалля і уявляючи, що то він стискає Ашину шию.

У тій самій вогкій світлиці так само гуляли протяги. Сховавшись під тюленячі шкури, батько сидів коло жарівниці зі своїми братами обабіч себе. Коли Теон увійшов, Віктаріон саме балакав про припливи та вітри, але князь Балон махнув рукою, щоб той замовк.

— Я все вирішив. Час вам вислухати мої задуми.

— Але я теж дещо надумав і хотів…

— От кого ми забулися спитати, — відрізав батько. — Прилетів птах зі Старого Вика. Дагмер веде сюди Тримів та Мурованців. Якщо бог дарує нам добрі вітри, ми вийдемо у море, щойно вони з’являться… принаймні, вийдеш ти. Я хочу, щоб ти, Теоне, завдав першого удару. Візьмеш вісім лодій, поведеш на північ…

— Вісім?! — Він аж зачервонівся. — Що я можу зробити з вісьмома лодіями?

— Наскочиш на Каменястий берег, сплюндруєш рибальські селища, потопиш кожен корабель, який трапиться назустріч. Може, навіть виманиш якихось північних панів з-за їхніх кам’яних мурів. З тобою піде Аерон та Дагмер Репаний Жбан.

— Хай Потоплий Бог благословить наші мечі, — додав жрець.

Теон почувався так, наче йому дали ляпаса. Його посилали звичайним наскочником палити хатини рибалок та гвалтувати їхніх бридких дочок. І навіть таку легку справу князь Балон не довірив йому самому. Мало того, що доведеться слухати побожне бекання Мокрочуба та його недоладні докори — але при Дагмері Репаному Жбані йому ніколи не бути справжнім, не за назвою, ватажком походу.

— Ашо, доню моя, — вів далі князь Балон; Теон обернувся і побачив, що його сестра тишком прослизнула до палати, — візьми тридцять лодій з добірними людьми, обійди круг Зміївого мису і пристань до припливної береговини на північ від Жбиру-в-Пущі. Відти рушай швидко, і зможеш узяти замок ще до того, як там зрозуміють, хто на них напав.

Аша облизнулася, наче кішка на сметану.

— Завжди хотіла собі замок, — промуркотіла вона.

— То візьми власноруч.

Теон мусив прикусити язика. Жбир-у-Пущі був столом Гловерів. Робет і Галбарт вели війну на півдні, отже замок не матиме сильної залоги. А щойно він впаде, залізяни матимуть міцну опору в самому серці півночі. «Це мене мали б послати до Жбиру.» Адже він знав Жбир-у-Пущі — кілька разів їздив гостювати до Гловерів разом з Едардом Старком.

— Віктаріоне, — мовив князь Балон до свого брата, — головна справа ляже на тебе. Коли мої сини завдадуть своїх ударів, Зимосіч муситиме відповісти. Як будеш іти вгору Солесписом і Лихоманкою, то навряд чи стрінеш якийсь опір. Від їхнього верхів’я тобі лишиться до Калин-Копу якихось тридцять верст. Перешийок — ось ключ до королівства. Ми вже владарюємо над західними морями. Щойно ми захопимо Калин-Коп, щеня не зможе пробитися назад на північ… а якщо здуру й спробує, то південний кінець загати Перешийку замкнуть його вороги, і Робб-шмаркач втрапить до пастки, наче щур до пляшки.

Теон не зміг далі мовчати.

— Зухвалий задум, пане батьку, але ж князі у замках…

Князь Балон не дав йому сказати ані слова більше.