Розділ «Чвара королів»

— Бо я їхній законний принц, — сухо відповів Теон.

— За законом зелених земель — може, й так. Але ми тут самі собі пишемо закон, чи ти не забув?

Теон почепив похмуру пику і згадав про зіпсовану страву на столі. Скоро юшка потече йому на коліна. Він хутко загукав до робів, щоб ті прибрали. «Півжиття чекав, щоб повернутися додому, і задля чого? Задля кпинів та презирства?» Не такий Пайк він пам’ятав. Але чи справді пам’ятав? Адже забрали його звідси у заручники ще зовсім малим.

Харч на бенкеті подавали доволі вбогий: кілька різних тушкованих рибних юшок, чорний хліб, козлятину, не присмачену ніяким пряним зіллям. Найсмачнішим видався Теонові пиріг з цибулею. Пиво та вино наливали щедро і опісля того, як зі столу прибрали страви.

Нарешті князь Балон Грейджой підвівся з Морекамінного Престолу.

— Кінчайте питво і приходьте до моєї світлиці, — наказав він найближчому застільному товариству. — Маємо обговорити задумане.

Він полишив їх без жодного іншого слова, оточений з боків двома стражниками. Брати князя вийшли слідом. Теон і собі був підвівся, аби рушати наступним.

— Здається, мій менший братик кудись поспішає. — Аша підняла свого пивного рога і махнула чашникові.

— Наш пан батько чекає.

— Він чекає вже багато років. Не помре, як почекає ще трохи… але якщо ти лякаєшся його гніву, то хутко біжи, я не тримаю. Принаймні дядьків доженеш залюбки. — Вона всміхнулася. — Адже один — п’яний від морської води, а другий — здоровезний тупий бугай, який може і дороги не знайти.

Теон знову сів, роздратований.

— Я ні за ким не ганятимуся.

— Крім кожної жінки на дорозі?

— То не я хапав тебе за прутень.

— А в мене його нема, чи ти забув? Проте все інше, що в мене є, ти вхопити не забарився.

Він відчув, як на щоки наповзає фарба.

— Я чоловік, і маю чоловічу хіть. Це ти — якась збочена істота!

— Ні, лише сором’язлива діва.

Ашина рука пірнула під столом і стиснула його прутня. Теон трохи з крісла не підскочив.

— Ти що, братику, більше не хочеш, щоб я привела тебе у свою гавань?