Розділ «КНИГА ДРУГА КУПАННЯ В БАСЕЙНІ АТОМНОГО РЕАКТОРА»

— Тепер адресуй пакет на це ім’я, постав штамп, що це державний подарунок, який не оподатковується, — і відішли!

З кінчика роботового пальця вистрибнуло перо і швидко переписало адресу на пакунок, потім він зважив його на витягнутій руці, проштемпелював печаткою із столу Басуреро й акуратно опустив у поштопровід. Цмокаючи, вакуумна труба всмоктала його, щоб передати на вищі поверхи.

У Басуреро відвалилася щелепа, коли він побачив, як швидко зникли п’ятдесят таць, тож Білл вирішив пояснити.

— Робот загортає безкоштовно, а за адреси і обгортковий матеріал ми не платимо. Ми державна установа, а отже не оплачуємо поштові відправлення.

— Маєш слушність — спрацює! Натхненний задум, він вимагає масштабного втілення. Ми потопимо заселену галактику у цих клятих підносах. Не знаю, як тобі віддячити…

— Може, видасте грошову премію?

— Чудова думка. Зараз же поклопочусь про винагороду.

Білл вертався у свій кабінет, рука йому і досі свербіла од вітальних потисків, а у вухах Бриніли слова похвал. Як приємно жити в такому світі. Він зачинив за собою двері, сів до столу і тільки тоді помітив, що за дверима висіло велике, зім’яте чорне пальто. Потім упізнав пальто “X”, а тоді помітив очі, що вп’ялися в нього з-під коміра, і серце його стислося, бо він збагнув, що Ікс повернувся.

РОЗДІЛ VII

— Ну то як, вступатимеш до партії? — спитав Ікс, намагаючись відчепитись від цвяшка і незграбно падаючи на підлогу.

— Я трохи думав про це, — Білл ніяково засовався.

— Думати — отже діяти. Ми повинні вивітрити сморід фашистських п’явок з ніздрів наших домівок і тих, кого ми любимо.

— Ви вмовили мене, вступаю.

— Логіка завжди переконує. Підпиши бланк тут, краплю крові сюди і підведи руку — я приводитиму тебе до таємної присяги. Білл підвів руку, й Іксові губи безгучно заворушилися.

— Я вас не чую, — мовив Білл.

— Я ж тобі сказав, що це таємна присяга — від тебе вимагається лише вимовити “так”.

— Так.

— Вітаю тебе в лавах Славної Революції, — Ікс тепло розцілував його в обидві щоки.

— А тепер ходімо на підпільні збори, вони от-от розпочнуться. Ікс кинувся до стіни, провів пальцями, по-особливому натиснувши на якусь дружину: щось клацнуло,! темний хід відкрився. Білл із сумнівом поглянув на вологі темні сходи, що вели вниз.

— Куди вони ведуть?