Розділ «КНИГА ДРУГА КУПАННЯ В БАСЕЙНІ АТОМНОГО РЕАКТОРА»

— А що ж іще…? — хрипко спитав незнайомець, обмацуючи свою шию двома справжніми руками. — Частина маскараду. Мудра штукенція. Я можу щось нести і мати одну руку вільною. Як вийшло, що ви не приєдналися до революції?

Білл умився потом і кинув швидкий погляд на шафу, що ховала фатальну книжку.

— Про що це ви верзете? Я лояльний прихильник імператора…

— Так, а чому тоді ви не сповістили ГБР про те, що вас приходив вербувати чоловік, якого звуть “X”?

— Звідки ви про це знаєте?

— Наша робота знати все. Ось моє посвідчення — агент Пінкертон з Галактичного Бюро Розслідувань.

Він подав прикрашене коштовними каменями посвідчення, з кольоровою фотографією і прикметами.

— Я не хочу неприємностей, — простогнав Білл. — Оце й усе. Я не чіпаю нікого і хай ніхто не чіпає мене.

— Благородне почуття для анархіста! Ти ж анархіст, хлопче? — гострі очі Пінкертона пронизали Білла наскрізь.

— Ні! Ніякий я не анархісті Я навіть не можу правильно написати таке слово!

— Сподіваюся, що не можеш. Ти мені подобаєшся, і я хочу, щоб ти обрав вірний шлях. Дам тобі ще один шанс. Коли побачиш знову “X”, скажи, що передумав і згоден вступити в партію. Ти вступаєш і починаєш працювати на нас. Щоразу, коли проводитимуться збори, ти, повернувшись, телефонуватимеш мені, мій номер записано на цьому солодкому батончикові, — він кинув на стіл загорнутий в папір брусочок. — Запам’ятай його, а потім з’їж.

— Ні, я не хочу робити цього.

— Ти робитимеш, інакше протягом години тебе розстріляють за посібництво ворогові. А за співробітництво з нами ми платимо сто монет на місяць.

— Наперед?

— Наперед, — скручені в трубочку банкноти упали на стіл. — Це за наступний місяць. Дивись, відроби їх.

Підвісивши до плеча запасну руку і забравши таці, агент вийшов.

Що більше Білл замислювався над цим, то дужче пітнів, усвідомлюючи, у яку халепу вскочив. Найменше йому хотілося бути замішаним в революції саме тепер, після того, як він знайшов спокій, роботу і гори сміття. Так просто його не покинуть. Якщо він не вступить до партії, то чекай на біду від ГБР, бо щойно вони дізнаються, хто він є насправді, вважай, тут йому й кінець. Та залишався шанс, що Ікс не згадає про нього, а хіба він може вступити, поки його не запросять? Білл ухопився за цю примарну можливість й поринув у роботу, щоб забути про всі свої неприємності.

Він майже зразу натрапив на золотоносну жилу в архіві відділу відходів. Після ретельної перевірки, Білл переконався, що досі ніхто не пропонував подібну ідею. Менш ніж за три години, перепитуючи кожного, хто траплявся назустріч і подолавши нескінченні милі, він знайшов кабінет Басуреро.

— А тепер відшукай шлях до свого кабінету, — пробурчав Басуреро. — Ти що, не бачиш — я зайнятий.

Тремтячою рукою він налив собі в склянку ще одну порцію — сантиметрів на вісім — “Старої Органічної Отрути” і випив.