Розділ «КНИГА ДРУГА КУПАННЯ В БАСЕЙНІ АТОМНОГО РЕАКТОРА»

— Пробач, що я гаркнув на тебе, — сказав інспектор, — але це наша найбільша проблема. Сміття. Чи замислювався ти коли-небудь над тим, скільки, скажімо, газет викидають щодня 150 мільярдів людей? Чи скільки бляшанок? Або обідніх тарілок? Ми шукаємо вихід з цієї біди удень і вночі, але ніяк їй не зарадимо. Це просто кошмар. Алко-реактивний пакет, який ти тримаєш в руках, один із наших винаходів, але то лише крапля в океані.

Щойно остання крапля вологи випарувалася з пакета, він почав непристойно вигинатися в Біллових руках, і той, наляканий, кинув його на підлогу, де пакет і далі сіпався й міняв форму, розплющуючись на очах.

— За це маємо дякувати математикам, — мовив інспектор. — Для тополога платівка фонографа чи чашка або пакет з рідиною мають одну й ту саму форму: щось, а в ньому отвір, і шляхом поступових трансформацій вони можуть змінюватись. Тож ми робимо контейнери із спеціального пластику, який, висохши, набирає попередньої форми — ось, поглянь.

Пакет припинив судомитись і тепер спокійно лежав на підлозі — пластмасовий диск із звуковою доріжкою і діркою посередині. Інспектор Джейєс підняв його, сколупнув етикетку Алко-Трясучки і Білл побачив іншу, що ховалася під нею. “Любов на орбіті. Бом! Бом! Бом! У виконанні Колеоптерикс”.

— Геніально, правда? Контейнер трансформувався у платівку з однією із наймодніших мелодій, річ, яку жоден, хто п’є Алко-Трясучку, не викине, її заберуть із собою й милуватимуться нею, а не заштовхають у сміттєпровід, створюючи для нас проблему.

Інспектор Джейєс узяв Біллові руки в свої і глянув йому прямо в очі, причому його очі зволожилися.

— Скажи, що ти згоден, Білле. Працюй, досліджуй. Нам так не вистачає здібних освічених людей; людей, які розуміють наші проблеми. Нехай ти не скінчив свій курс оператора механічного угноєння, однаково ти можеш допомогти нам — свіжий мозок зі свіжими ідеями. Нова мітла, що допоможе підтримувати чистоту, ну?

— Я згоден, — рішуче мовив Білл. — Дослідження сміття — це справжня чоловіча робота.

— Вона твоя. Кімната, стіл і форма, а ще чудова платня і весь непотріб, який тобі приглянеться. Ти не пошкодуєш…

Виття сирени урвало їхню розмову, і за мить до кімнати вскочив спітнілий і збуджений чоловік.

— Інспекторе, ракети цього разу справді втрачено. Операція “Летюче блюдце” провалилася! Сюди спустилася група астрономів, і зараз вони б’ються з нашою дослідницькою групою, борюкаються на підлозі, мов тварини…

Перш ніж посланець скінчив, інспектора Джейєса вже не було в кімнаті, й Білл метнувся за ним, з’їжджаючи по пандусу на підборах. Вони сіли на рухомі сидіння, але ті виявилися занадто повільні для інспектора, і він побіг, стрибаючи по спинках сидінь. Білл не відставав від нього. Вони увірвалися в лабораторію, повну складного електронного обладнання і чоловіків, які вовтузилися, билися, каталися по підлозі, штурхаючи один одного.

— Припиніть, негайно припиніть! — закричав інспектор, але ніхто його не слухав.

— Може, я стану в пригоді, — сказав Білл. — Нас навчали подібних речей в армії. Які з них наші сміттярі?

— У коричневому…

— Цього досить! — запевнив весело Білл і кинувся в гущу бійки.

Копнувши ногою тут, стусанувши по нирках там, перебивши ударами карате пару горлянок, він швидко відновив порядок у кімнаті. Поміж інтелектуалів, що билися, здорованів не було, і Білл пронісся між ними наче ураган, а потім став висмикувати з клубка своїх нових товаришів.

— Що це, Басуреро? Що тут сталося? — спитав інспектор Джейєс.

— Вони, сер, вони вдерлися, горлали й закликали нас припинити операцію “Летюче блюдце” саме тоді, коли ми підняли наші звіти і виявили, що можемо вдвічі збільшити швидкість подачі відходів…

— А що таке операція “Летюче блюдце”? — поцікавився Білл, приголомшений тим, що коїлося.