Розділ «КНИГА ПЕРША»

— Мабуть, мені краще залишитися тут, — мовив він з усмішкою ще простакуватішою, ніж завжди. — А ви, хлопці, йдіть.

— Тобі погано. Трудяго?

— Чудово себе почуваю.

— Хіба ти не досяг статевої зрілості?

— Ні, не те…

— Що ти робитимеш тут?

Трудяга засунув руку під стіл і витяг звідти полотняну торбу. Він розкрив її і показав, що вона напхана великими пурпуровими черевиками.

— Краще я почищу взуття.

Вони повільно йшли по дерев’яному тротуару.

— Щось негаразд із Трудягою, — сказав Білл, але ніхто йому не відловів.

Всі озирали вулицю, просякнуту хтивістю, дивилися на яскраву вивіску, що звабливо вилискувала червоним світлом.

“Відпочинок космонавта” — сповіщала вона. “Безперервне стриптиз-шоу” і “Найкращі напої”, а далі “Окремі кімнати для гостей та їхніх приятелів”. Вони прискорили ходу. На фасадній стіні “Відпочинку космонавта” було розміщено вітрини з броньованого скла, за яким можна було побачити тримірні зображення дбайливо вбраних (браслети і вузенькі бікіні) артисток, а далі їх же голих (без браслетів і купальників).

Білл розчаровано зітхнув, показуючи на маленький напис, що майже загубився серед багатства жіночих персів…

Там було написано: “Тільки для офіцерів”.

— Проходьте, — пробурчав поліцейський і штовхнув їх своїм електронним кийком. Вони почовгали далі.

Наступний заклад приймав чоловіків усіх рангів, але за вхід треба було заплатити сімдесят сім кредиток — більше, ніж вони мали на всіх. Після цього знову замиготіли написи “Тільки для офіцерів”, аж поки кінчилася бруківка і вогні залишилися позаду.

— Що це?”- спитав Потвора, чуючи звук голосів, які долинали з темного завулка.

Придивившись, вони розгледіли чергу піхотинців, початок якої губився з поля, зору за далеким рогом вулиці.

— Що це? — перепитав він в останнього чоловіка в черзі.

— Бордель для нижніх чинів. І не пробуй пройти без черги. Назад, назад.