Розділ «П’єр Буль Міст на річці Куай»

Шірс і Варден зробили подумки одні й ті самі підрахунки.

— Для певності вважаймо, що міст має завдовжки шістдесят футів, — нарешті озвався Варден, — тоді виходить: у кожному ряді по шість паль. А це означає, що разом нам доведеться обробити двадцять чотири підпори. Це забере багато часу.

— Все можна зробити за одну ніч, сер, я певен. Під мостом можна працювати спокійно. Він такий широкий, що людина легко сховається під ним. Плюскіт води об підпори поглине всі інші звуки. Я знаю…

— Звідки ви можете знати, що там діється під мостом? — спитав Шірс, з цікавістю дивлячись на Джойса.

— Бачте, сер, я ще не все вам розповів… я там був…

— Ви були там?

— Я розважив, що це просто необхідно, сер. Ви веліли не наближатися до мосту, але я мусив це зробити, треба було перевірити деякі важливі речі. Я спустився від спостережного пункту до річки протилежним схилом гори. Подумав, що такої нагоди не можна пропустити. Сіамці провели мене вепрячими стежками. Подекуди доводилось лізти рачки.

— Скільки часу це забрало? — спитав Шірс.

— Приблизно три години, сер. Вирушили надвечір, щоб до ночі дістатися. Звісно, це був ризик, але я хотів побачити все на власні очі.

— Іноді не шкодить і ширше витлумачити інструкцію, — проказав Шірс, підморгнувши Варденові. — То вам це вдалося, еге ж? Це вже щось та важить.

— Мене ніхто не помітив, сер. Ми дісталися річки десь за чверть милі від мосту, проти течії. На жаль, там лежить невеличкий тубільний хутірець, але всі спали. Провідників я відіслав назад. У цій розвідці я хотів бути сам. Заліз у воду і дав понести себе течії.

— Ніч була ясна? — спитав Варден.

— Досить ясна. Місяць не світив, але й хмар не було. Міст дуже високий, звідти вони не могли нічого побачити.

— Розповідайте до ладу, — сказав Шірс. — Як ви дісталися мосту?

— Я ліг горілиць, так щоб над водою залишався тільки рот. Наді мною…

— Господи, Шірсе, даючи таке завдання, могли б подумати й про мене, — пробурчав Варден.

— Наступного разу я подумаю тільки про себе, — тихо відказав Шірс.

Джойс так яскраво змалював події тієї ночі, що обидва офіцери пройнялись його запалом і щиро шкодували, що самі не зазнали такої пригоди.

Ще того дня, коли після трьох ночей виснажливого походу, Джойс нарешті добувся до спостережного пункту, він, несподівано для самого себе, вирішив зважитися на таку розвідку. Міст лежав неначе на відстані простягнутої руки, і молодий офіцер не міг утриматися від того, щоб не оглянути його впритул.

Коли Джойс лежав на воді, береги річки зливались у його очах в одне темне ціле, без жодної виразної деталі, і він знав тільки, що його несе майже нечутна течія, і єдиним орієнтиром для нього була довга поперечна лінія мосту, що чорніла проти неба.