Розділ «П’єр Буль Міст на річці Куай»

— Було б безглуздям занапастити все заради розваги підірвати два чи три ваговози. Нам треба завдати ворогові одразу нищівного удару. Це необхідно й для того, щоб здобути повагу в місцевого населення. Тож почекаймо, поки залізницею рушать перші ешелони.

З його твердого наміру розпочати рішучим нищівним ударом випливало, що незначні мости до уваги не братимуться. Результат першої великої операції мав винагородити групу за довге пасивне очікування і самою нею визначити успіх своєї місії, навіть якщо обставини не дозволять здійснити жодної іншої диверсії. Шірс знав, що ніколи не можна завбачити, чи будуть за першою операцією подальші. Він не сказав про це, але підлеглі зрозуміли його без слів, і таке застереження анітрохи не збентежило колишнього професора Вардена, чий раціональний розум високо ставив уміння оцінювати й завбачати події.

Схоже, не збентежило воно і Джойса, бо не пригасило його завзяття, викликаного перспективою рішучого удару. Навпаки, здавалось, його запал тільки зростає й зосереджує всю його молоду снагу на цій, хтозна, може, й єдиній можливості, на цій несподіваній меті, яка постала перед ним, немов маяк, осяявши надією на великі звершення і його недовге минуле, і неосяжне майбутнє, розвіявши чарівним світлом одноманітну сірість, що затемнювала досі його життєву дорогу.

— Джойс має рацію, — озвався Варден, як звичайно, скупий на слова. — Нас цікавлять лише три мости. Один з них — міст біля табору номер три.

— Я думаю, що він категорично відпадає, — заперечив Шірс. — Відкрита місцевість малопридатна для нашої акції. До того ж рівнина. Низький берег. Міст буде легко відбудувати.

— Другий — поруч з табором номер десять.

— Цей загалом вартий уваги, але він на території Бірми, а там ми не маємо зв’язку з місцевими партизанами. І крім того…

— А от третій, — квапливо втрутився Джойс, не помітивши, що урвав свого командира, — третій — це міст через річку Куай. Він позбавлений усіх цих незручностей. Річка — чотириста футів завширшки, високі стрімкі береги. Пішки звідси туди два-три дні ходу… Довкола джунглі, там практично ніхто не живе. Наблизитися до річки можна непомітно, а спостерігати за мостом — з гори, звідки добре видно й усю долину. Японці приділяють цій будові особливу увагу, міст ширший, ніж усі інші, і стоятиме на чотирьох рядах підпор. Це буде найважливіша й найвигідніше розташована споруда на всій залізниці.

— Бачу, ви докладно вивчили донесення наших агентів, — зауважив Шірс.

— З них усе ясно, сер. Мені здається, цей міст…

— Ваша правда, що міст через річку Куай заслуговує на увагу, — промовив Шірс, схилившись над картою. — Ви непогано міркуєте, як на початківця. Ми з полковником Гріном уже відзначили цей об’єкт. Але в нас іще не вистачає точних відомостей, можливо, існують ще якісь місця, де операція була б вигіднішою… Невже будівництво цього хваленого мосту зайшло так далеко, що ви, Джойсе, говорите про нього так, ніби вже бачили його на власні очі?

6

Роботи на будові посувалися. Англійський вояк зі своєї натури трудяга й без ремства знесе найсуворішу дисципліну, якщо тільки вірить своїм командирам і якщо праця підтримує в ньому рівновагу.

У таборі на річці Куай полковник Ніколсон зажив великої шани в своїх солдатів. Після такого героїчного опору, вчиненого ним японцям, і не могло бути інакше. А нова денна норма не залишала часу на всякі розумування. Отож після недовгого вагання, коли солдати намагалися збагнути справжні наміри свого командира, вони зрештою взялися до роботи по-справжньому. Тепер вони прагнули довести, що зуміють будувати так, як раніше зуміли винахідливо саботувати. Та й полковник Ніколсон розвіяв усі сумніви короткою промовою, в якій доволі чітко виклав, чого саме від них чекає, а потім і суворим покаранням деяких упертюхів, що не зрозуміли гаразд його слів. І ті навіть не мали на нього зла, вважаючи, що їх покарано справедливо.

— Повірте мені, я краще за вас знаю своїх хлопців, — заявив полковник Кліптонові, коли той запротестував був проти норми, яку вважав завеликою для людей ослаблених і не зовсім здорових. — За тридцять років я добряче їх вивчив. Для їхнього морального духу немає нічого гіршого, як бездіяльність, ну, а від настрою великою мірою залежить і фізичний стан. Коли військо нудиться, воно приречене на поразку, Кліптоне. Дайте їм змогу вилежуватись, і ви самі побачите: це не піде на користь. І навпаки — виповніть кожну хвилину їхнього дня тяжкою працею, і я вам гарантую прекрасний настрій та міцне здоров’я.

— Працюйте радісно, — єхидно буркнув Кліптон. — Гасло генерала Ямашіти.

— А воно, Кліптоне, не таке вже й дурне. І ми не повинні нехтувати засадами ворога, якщо вони слушні… Якби тут не було роботи, я б сам вигадав її для своїх вояків. Та, на щастя, є міст…

Не знайшовши, чим заперечити, Кліптон лише повторив:

— Атож, є міст…

Зрештою, і самим англійським воякам набридла їхня попередня поведінка, яка йшла врозріз із підсвідомою схильністю до сумлінної праці. Ще перед полковниковим демаршем для багатьох з них постійний саботаж став прикрим обов'язком, тому дехто, навіть не чекаючи наказів, почав працювати сумлінно. Це було закладено в їхній вдачі — одробляти за щоденний хліб відповідну норму, а вроджена англосаксонська поважність спонукала їх поставити свою працю на надійну й міцну основу. Полковник у них не помилився. Його нова тактика принесла їм моральну полегкість.