Розділ «П’єр Буль Міст на річці Куай»

— Ніколи не буває так, щоб не було жодного виходу, — знов пролунав голос полковника Гріна.

— Ніколи не буває так, щоб не було жодного виходу… Напевно, так воно й є, сер, коли вже всі про це твердять. Вірив у це й Шірс.

На кілька хвилин Варден замовк, немовби пригнічений спогадами, потім тихо повів далі:

— Я все міркував, міркував, сер… Міркував з усіх сил, які в мене ще залишалися. Тим часом японські солдати оточили Джойса й Шірса — цей був іще живий, а може, був ще живий і хлопець, незважаючи на всі зусилля отого мерзотника Ніколсона.

І я таки придумав, що зробити, сер. Мої партизани все ще чергували біля мінометів. Вони легко могли влучити і в тих японців на березі, і в будь-що, і це й вплинуло на моє рішення. Я визначив приціл. Почекав іще трохи. Побачив, як солдати попідводили на ноги і вже зібралися їх вести… Обидва виявилися живі. Нічого гіршого не можна було собі уявити. Полковник Ніколсон ішов позаду з похнюпленою головою, немовби глибоко замислившись… І я зважився, сер.

Я віддав наказ стріляти. Сіамці все вмить зрозуміли. Ми їх непогано навчили, сер. Оце фейєрверк вийшов! Ще одну чудову виставу довелося мені побачити зі спостережного пункту. Безперервний град із мін! Я сам став біля міномета. Адже я — чудовий навідник.

— Успішно? — урвав його полковник Грін.

— Успішно, сер. Вже перші міни попали в ціль. Удача! Обох розірвало на шматки. Я схопив бінокля й переконався в цьому сам. Слово честі, сер, я теж не хотів кинути роботу недоробленою! Полягли всі троє. Ніхто не вцілів. З трьох пострілів. Удача!

Далі?.. Далі, сер, я випустив усі свої міни. А їх було чимало. Позиція в нас була прекрасна. Нищили всіх до ноги, сер. Сказати правду, я трохи перестарався. Поливав з міномета солдатів, що бігли від табору, пущений під укіс поїзд, з якого долинали зойки й прокльони, міст… Обидва сіамці були збуджені не менше, ніж я. Нарешті японці нам відповіли. Незабаром усе заслав дим, який піднявся до самої вершини гори й сховав від нас і міст і всю долину річки Куай. Ми опинилися серед сірого смердючого туману самі. Та й міни всі вийшли, тож стріляти було нічим. І тоді ми втекли.

Відтоді, сер, я весь час із сумом міркую про ту свою ініціативу. Хоча й досі переконаний, що мені не залишалося нічого іншого, що діяти я мав саме так, що то був єдиний розумний вихід.

— Єдиний розумний вихід, — визнав полковник Грін.

Про автора

П’єр Буль (нар. 1912 р.) — відомий французький письменник, що ввійшов у літературу 1950 р., автор романів «Вільям Конрад», «Малайське святотатство», «Кат», широковідомої фантастично-сатиричної антиутопії «Планета мавп», новелістичних збірників «Абсурдні історії», «Розповіді про милосердя» та ін. У «Всесвіті» надруковано його новелу «Загадковий святий» (1990, №’ 12).

У романі «Міст на річці Куай» (1952) письменник, спираючись на власний воєнний досвід, — він був безпосереднім учасником бойових дій проти японських агресорів на Далекому Сході, — змальовує психологічну драму англійського полковника Ніколсона, котрий, потрапивши в полон, мусить працювати на ворога і водночас не може не пишатися витвором своєї праці. Побудований на парадоксальних ситуаціях і гострих зіткненнях характерів, сповнений внутрішнього напруження й динамізму, роман приніс широке визнання своєму авторові, був успішно екранізований і перекладений багатьма мовами.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!