Розділ «Як важливо бути поважним»

Сесілі. Так, але чи задовольняєте ви цей самий світ?

Елджернон. Мабуть, таки не дуже. Тим-то я й сподіваюся за вашою допомогою виправитись. Це, кузино Сесілі, могло б стати вашим покликанням – звісно, якби ви ним перейнялися.

Сесілі. Як ви наважуєтесь накидати мені таке покликання?

Елджернон. Я перепрошую, але в наші дні, здається, кожна жінка має якесь покликання.

Сесілі. Кожна особа жіночої статі, а це не значить, що кожна жінка! Крім того, сьогодні я не маю часу вас виправляти.

Елджернон. Тоді ви не проти, щоб я сам сьогодні взявся за своє виправлення?

Сесілі. Це було б дон-кіхотство з вашого боку. Але спробувати не завадить.

Елджернон. Тоді я спробую. Я вже й зараз відчуваю, що кращаю.

Сесілі. А от вигляд у вас гіршає.

Елджернон. Це тому, що я зголоднів.

Сесілі. Яка ж з мене забувака! Я б мала пам’ятати, що як людина збирається почати зовсім нове життя, то вона потребує регулярного й здорового харчування. О другій годині у мене й міс Призм буде на ленч смажена баранина.

Елджернон. Боюся, що це для мене занадто поживне.

Сесілі. Дядечкові Джеку, здоров’я якого підупало внаслідок ваших вечірніх прогулянок по місту, його лондонський лікар приписав споживати щодня о дванадцятій годині паштет з гусячої печінки в придачу з шампанським виробництва 1889 року. Але я не певна, чи такий інвалідський наїдок сподобається вам.

Елджернон. О, та мені вистачить і самого шампанського вісімдесят дев’ятого року!

Сесілі. Я рада, що у вас такий невибагливий смак. Тож пройдім до їдальні.

Елджернон. Дякую вам. А можна, я перед цим зірву квітку для петельки? Якщо в мене нема бутоньєрки, то і їжі душа не сприймає.

Сесілі. Марешаль Нієль?[203] (Бере в руки ножиці.)

Елджернон. Ні, я віддав би перевагу рожевій троянді.

Сесілі. А чому саме їй? (Зрізає троянду.)

Елджернон. Тому, що ви, кузино Сесілі, схожі на рожеву троянду.