Розділ «Як важливо бути поважним»

Джек. Голубко моя, Ґвендолен!

Ґвендолен. Ернесте, ми ніколи не зможемо одружитись. З маминого обличчя я побачила, що цього ніколи не буде. Тепер мало хто з батьків зважає на думку своїх дітей. Колишня повага до юності швидко відмирає. Якщо я й мала якийсь вплив на свою маму, то тільки до трьохрічного віку. Але хоч вона й не дозволить мені вийти за вас заміж і я одружуся з кимось іншим, і може навіть не один раз, це все одно не змінить моєї довічної відданості вам.

Джек. Ґвендолен, дорога моя!

Ґвендолен. Історія вашого романтичного походження, яку я почула від мами з неприємним коментарем, – природно, зворушила мене до глибини душі. У вашому імені якісь нездоланні чари. А безхитрісність вашого характеру просто незбагненна для мене. Вашу лондонську адресу в Олбені я маю. А яка ваша адреса на провінції?

Джек. Мій маєток у Вултоні, Гердфордшир.

Елджернон, що уважно прислухався до цієї розмови, посміхнувся сам до себе й став записувати адресу на своєму манжеті. Потім узяв зі столу розклад залізничного руху.

Ґвендолен. Сподіваюся, пошта у вас там справно працює? Можливо, нам доведеться вдатись до відчайдушних заходів. Усе це, звичайно, треба буде серйозно обміркувати. Я підтримуватиму зв’язок з вами щодня.

Джек. Моя єдина!

Ґвендолен. Ви ще довго залишатиметесь у Лондоні?

Джек. До понеділка.

Ґвендолен. Чудово! Вже можеш обернутись, Елджі.

Елджернон. Дякую, я вже обернувся.

Ґвендолен. Можеш і подзвонити.

Джек. Ви дозволите мені провести вас до карети, голубко?

Ґвендолен. Аякже.

Джек (до Лейна, що тільки-но ввійшов). Я проведу міс Ферфакс.

Лейн. Будь ласка, сер.

Джек і Ґвендолен виходять.

Лейн підносить Елджернону на таці листи. Очевидно, це все були рахунки, бо Елджернон, глянувши на конверти, рве їх на клапті.

Елджернон. Склянку хересу, Лейне.