Розділ «Як важливо бути поважним»

Міс Призм. Це буде чудово. А ви, Сесілі, тим часом підготуйтеся з політичної економії. Розділ про падіння рупії можете обминути. Цей розділ занадто збудливий, як на молоденьку леді. Навіть проблеми металевих грошей відгонять чимось мелодраматичним.

Чезюбл. То ви студіюєте політичну економію, Сесілі? Дивовижно, які тепер едуковані дівчата! Сподіваюся, ви знаєте все про взаємозалежність капіталу і праці?

Сесілі. Боюся, що я нічого не вивчила з цієї науки. Я тільки знаю про взаємозалежність капіталу й неробства, та й то лише як сторонній спостерігач. Отож я не думаю, що це справжнє знання.

Міс Призм. Сесілі, це звучить, як проповідь соціалізму! А ви знаєте до чого веде соціалізм?

Сесілі. Звісно, знаю! Він веде до нормальнішого вбрання, міс Призм. А коли жінка нормально вдягається, то, очевидно, і ставлення до неї стає нормальним. Вона цього якраз і заслуговує.

Чезюбл. Ну й затяте ж ягня! Любе дитятко!

Міс Призм (усміхаючись). Тільки часом завдає прикрих клопотів.

Чезюбл. Я заздрю цим вашим випробуванням.

Вони удвох рушають углиб саду.

Сесілі (хапає одну за одною книжки і кидає їх назад на стіл). Ця бридка політична економія! Ця бридка географія! Ця бридка, бридка німецька мова!

З’являється Мерімен з візиткою на таці.

Мерімен. Щойно зі станції прибув містер Ернест Ворзінґ. З ним і його валізи.

Сесілі (бере візитку й читає). «Містер Ернест Ворзінґ, помешкання Б-4, Олбені, Захід». Брат дядечка Джека! Ви йому сказали, що містер Ворзінґ у Лондоні?

Мерімен. Так, міс. Він, здається, дуже цим розчарований. Я сказав йому, що ви й міс Призм у саду. Він зауважив, що хотів би якусь хвилинку поговорити з вами особисто.

Сесілі (сама до себе). Я не думаю, що міс Призм сподобалася б моя приватна розмова з цим гостем. Тож краще вже зараз це зробити, поки її нема. (До Мерімена.) Запросіть містера Ернеста Ворзінґа сюди. А економці, мабуть, треба сказати, нехай приготує для нього кімнату.

Мерімен. Я вже доручив занести його багаж до Блакитної кімнати, міс Сесілі, – поруч з кімнатою містера Ворзінґа.

Сесілі. О, це правильно! (Мерімен відходить.) Зроду я ще не бачила справді безпутньої людини! Мені аж трохи страшно. Що, як він такий самий, як і всі інші? (З’являється Елджернон, дуже веселий і життєрадісний.) А такий самий!

Елджернон (підносячи вгору капелюха). Я певен, що ви і є моєю маленькою кузиною Сесілі.

Сесілі. Ні, ви якраз помиляєтесь. Я зовсім не маленька. Навпаки – я навіть зависока, як на свій вік. (Елджернон здається дещо розгубленим.) Але я і є ваша кузина Сесілі. А ви, як я бачу з вашої візитки, брат дядечка Джека і мій кузен Ернест, мій безпутній кузен Ернест.

Елджернон. Ой ні, я нітрохи не безпутній, кузино Сесілі. Прошу вас – не вважайте мене за безпутнього.