Розділ «Віяло Леді Віндермір»

Леді Плімдейл. Ой, і не пробуйте цього робити! В наші дні це страх як небезпечно, коли чоловік прилюдно звертає увагу на свою дружину. Щоразу в такі моменти у людей постає думка, що наодинці він її лупцює. Світ зробився дуже підозріливим до всього, схожого на щасливе подружжя. Але я вже за вечерею розповім вам, про що йдеться. (Рушає до дверей у танцювальну залу.)

Лорд Віндермір. Марґерит! Я мушу поговорити з тобою.

Леді Віндермір. Ви потримаєте моє віяло, лорде Дарлінґтон? Дякую. (Виходить на передній кін.)

Лорд Віндермір (підходячи до дружини). Марґерит, оте, що ти мені казала перед обідом, цього ж не буде, правда?

Леді Віндермір. Ця жінка сьогодні не ступить сюди ногою.

Лорд Віндермір. Місіс Ерлін уже в дорозі сюди, і коли ти якось образиш чи пораниш її, то цим накличеш ганьбу й сором на нас обох. Затям це! Ох, Марґерит, – ти тільки повір мені! Дружина повинна вірити своєму чоловікові!

Леді Віндермір. У Лондоні повно жінок, що вірять своїм чоловікам. Їх завжди легко розпізнати – вони мають такий нещасний вигляд! Я не збираюся бути однією з них. (Відходить убік.) Лорде Дарлінґтон, дайте мені, будь ласка, моє віяло. Дякую… Корисна це річ – правда ж бо? Сьогодні я потребую друга, лорде Дарлінґтон, – я й не уявляла, що він так швидко мені знадобиться.

Лорд Дарлінґтон. Леді Віндермір! Я знав, що цей час настане, – але чому саме сьогодні?

Лорд Віндермір. Ні, я таки скажу їй! Я мушу! Це буде жах, коли станеться якась сцена. Марґерит…

Паркер. Місіс Ерлін!

Лорд Віндермір здригається. Входить місіс Ерлін – чудово вбрана, вона тримається з великою гідністю. Леді Віндермір стискає в руці віяло, але воно раптом випадає з її долоні на підлогу. Вона холодно вклоняється місіс Ерлін, яка з ясною усмішкою вклоняється їй у відповідь і наче впливає у вітальню.

Лорд Дарлінґтон. У вас упало віяло, леді Віндермір. (Піднімає його і подає власниці.)

Місіс Ерлін. Ще раз добридень вам, лорде Віндермір! Такий чарівний вигляд у вашої дружини. Вона просто як намальована!

Лорд Віндермір (тихим голосом). Це страшенно необдумано з вашого боку, що ви прийшли!

Місіс Ерлін (усміхаючись). Це найвиваженіший вчинок у моєму житті. І, між іншим, ви повинні сьогодні приділити мені особливу увагу. Я боюся жінок. Ви повинні познайомити мене з декотрими з них. А з чоловіками я й сама впораюся. Як ся маєте, лорде Оґастес? Щось ви останнім часом нехтуєте мене. Я після вчорашнього дня вас ні разу не бачила. Боюся, що ви не вірні мені. Від усіх я тільки це й чую.

Лорд Оґастес. Та що ви, місіс Ерлін, – дозвольте, я поясню вам…

Місіс Ерлін. Ні, любий лорде Оґастес, ви нічого не вмієте пояснювати. Саме цим ви найбільше зачаровуєте.

Лорд Оґастес. То якщо я вже зачарував вас, місіс Ерлін…

Розмова між ними триває далі. Лорд Віндермір неспокійно походжає по вітальні, пильнуючи за місіс Ерлін.

Лорд Дарлінґтон (до леді Віндермір). Ви так зблідли!